Теоретичні засади використання системного підходу до процесу формування соціальної активності молоді в інститутах громадянського суспільства

Abstract

Багатоаспектність поняття «система» зумовлена чинниками широкого кола застосування у філософських, педагогічних, соціальних дослідженнях. Огляд наукової та енциклопедичної літератури з питань системних досліджень підтвердив різнобічність підходів до визначення дефініцій «система». Метою статті є теоретичний аналіз наукових підходів поняття «система», характеристика видів систем у контексті педагогічної розвідки. Визначені основні підходи до цієї категорії в науковій теорії та практиці, що дають змогу розглядати систему як упорядковану класифікаціє взаємопов’язаних елементів, які у взаємодії з оточенням є цілісною системою, становлять сукупність взаємодіючих елементів, зорієнтованих на досягнення певної мети, визначають єдина цілісність та певна множина компонентів, зумовлюють основу апарату системних досліджень та методики системного дослідження. The multidimensional nature of the notion «system» is conditioned by a wide range of factors applied in philosophical, pedagogical and social studies. The review of scientific and encyclopaedic literature on systemic research confirmed the versatility of approaches to the definition of “system”. The purpose of the article is theoretical analysis of scientific approaches to the concept «system», characterization of system types in the context of pedagogical research. The determined approaches to this category in the scientific theory and practice allow considering the system as an orderly classification of interrelated elements which, interacting with the environment, form a holistic system, constitute a set of interacting elements oriented towards the achievement of a specific goal.