Українські ономастичні реалії у поетичному дискурсі Миколи Зерова

Abstract

Статтю присвячено дослідженню функційних особливостей онімів, що номінують українські реалії у поетичному дискурсі видатного українського поета-неокласика М. Зерова. Встановлено комунікативно-прагматичну скерованість антропонімів і топонімів у контексті сонетів українського митця, способи їхньої участі у створенні художнього цілого – поетичного циклу. Онімний простір літературного твору – це завжди відображення суб’єктивних уподобань письменника, його бачення та розуміння об’єктів навколишньої дійсності. Як змістотворчий компонент художнього тексту, оніми набувають нових конотацій, символізуються, стають важливим засобом емоційно-образного розгортання художнього твору. Вважаємо, що подібне дослідження є необхідним для подальшого розвитку теорії та практики української літературної ономастики. The article is devoted to the study of the functional features of onyms that nominate Ukrainian realities in the poetic discourse of the prominent Ukrainian neoclassicist poet N. Zerov. The communicative-pragmatic orientation of anthroponyms and toponyms in the context of sonnets of the Ukrainian artist, the ways of their participation in the creation of the artistic whole – the poetic cycle – were established. The lonely space of a literary work is always the reflection of the subjective tastes of the writer, his vision and understanding of objects in the surrounding reality. As a creature component of artistic text, onyms acquire new connotations, symbolize, become an important means of emotional-figurative deployment of artistic work. We believe that such a study is necessary for the further development of the theory and practice of Ukrainian literary onomastics.