Алгоритмічний герой: витоки нових форм наративу у політичній комунікації XXI ст.

Abstract

У статті здійснено комплексне дослідження трансформації образу політичного героя від античності до цифрової доби XXI століття. Актуальність теми зумовлена зростаючим впливом соціальних мереж на процеси політичної комунікації та героїзації лідерів, що вимагає переосмислення традиційних моделей політичного лідерства. Від Платона й Арістотеля до Н. Макіавеллі та постреволюційних гуманістичних концепцій – образ героя зазнавав якісних змін, але лише цифрова епоха принципово змінила сам механізм його формування. Метою дослідження є виявлення нових механізмів конструювання політичного героя у контексті алгоритмізованої комунікації, яка спирається на візуальні наративи, емоційну залученість та персональний бренд. Автором введено концепт «алгоритмічного героя» – фігури, що формується у взаємодії з цифровими платформами та аудиторіями, і яка репрезентує нові форми політичної присутності. У методологічному плані використано історико-порівняльний аналіз, що дав змогу виявити етапи еволюції політичного героя, та дискурс-аналіз сучасної політичної комунікації в соціальних медіа. Джерельну базу склали публікації з DOI, авторитетні монографії та емпіричні дослідження цифрового лідерства. У результаті встановлено, що у XXI столітті політичний герой дедалі менше пов’язаний із формальними інституціями, і дедалі більше залежить від гібридного симбіозу між медіаобразом, алгоритмами видимості та публічною репрезентацією повсякденності. Автором запропоновано багатофакторну формулу алгоритмічного героя, що враховує медіа-логіку, інституційний контекст і цифрову взаємодію з аудиторією. Також висвітлено потенційні ризики такого типу героїзації – поверховість, популізм, маніпуляції та розмитість політичного змісту. This article presents a comprehensive study of the transformation of the political hero from antiquity to the digital era of the 21st century. The relevance of the research stems from the growing influence of social media on political communication and the heroization of leaders, requiring a rethinking of traditional models of political leadership. From Plato and Aristotle to Niccolò Machiavelli and post-revolutionary humanist concepts, the image of the hero has undergone significant changes, yet only the digital age has fundamentally altered the mechanisms of its formation. The aim of the study is to identify new mechanisms for constructing the political hero in the context of algorithmized communication, which is based on visual narratives, emotional engagement, and personal branding. The author introduces the concept of the “algorithmic hero”–a figure formed through interaction with digital platforms and audiences, representing new forms of political presence. The methodological framework includes historical-comparative analysis, which enables the identification of the stages in the evolution of the political hero, and discourse analysis of modern political communication in social media. The source base consists of scholarly publications with DOIs, authoritative monographs, and empirical studies of digital leadership. The study concludes that in the 21st century, the political hero is increasingly detached from formal institutions and more dependent on a hybrid combination of media image, algorithmic visibility, and public representation of everyday life. The author proposes a multifactorial formula of the algorithmic hero, which accounts for media logic, institutional context, and digital audience interaction. Potential risks of this new heroization model are also addressed, including superficiality, populism, manipulation, and the blurring of political content.