Трансформація політико-економічних інститутів України: безпековий вимір та виклики воєнного часу

Abstract

Актуальність дослідження визначається масштабною трансформацією політичних та економічних інститутів України під впливом війни та гібридних загроз. Воєнні умови змінюють формат державного управління, посилюючи значення економічної стійкості, інституційної взаємодії та ефективного стратегічного контролю. Економічна безпека дедалі більше інтегрується у політичну архітектуру національної безпеки. Метою статті є аналіз трансформації політико-економічних інститутів України в умовах війни, визначення особливостей нової моделі інституційної координації та ролі ключових державних органів у забезпеченні економічної безпеки. Дослідження також спрямоване на оцінку політичної відповідальності у сфері управління ризиками та безпековими процесами. Методологічну основу становлять системний та інституційний підходи, доповнені порівняльним аналізом, структурним аналізом та елементами сценарного прогнозування. Значна увага приділена аналізу нормативних актів та наукових праць, що дозволило реконструювати ключові напрями інституційних змін у сфері економічної безпеки. Результати дослідження показують суттєве розширення функцій РНБО, яка перетворилася на центр кризового управління, відповідальний за санкції, фінансову координацію та захист критичної інфраструктури. Міністерство економіки перейшло до режиму оперативного управління воєнною економікою, а Міністерство фінансів і НБУ зміцнили позиції як суб’єкти фінансової та монетарної безпеки, формуючи нову модель міжінституційної взаємодії. Стаття обґрунтовує необхідність створення єдиного координаційного центру економічної безпеки для об’єднання прогнозування, моніторингу та реагування на загрози. Показано потребу у зміненій моделі політичної відповідальності, що включає незалежний аудит, посилений парламентський і громадський контроль та інтеграцію стратегічного планування у процес ухвалення рішень. У висновках зазначено, що модернізація інститутів економічної безпеки можлива за умов поєднання політичного лідерства, професійності державного апарату та міжнародної підтримки. Війна прискорила перехід до адаптивної моделі управління, однак довгострокова стійкість вимагає переходу до стратегічної моделі та інституційного закріплення нових практик. Перспективним напрямом подальших досліджень є формування комплексної системи політико-економічної безпеки у післявоєнний період. The relevance of this study is determined by the large-scale transformation of Ukraine’s political and economic institutions under the influence of war and hybrid threats. Wartime conditions are changing the format of public administration, increasing the importance of economic stability, institutional interaction and effective strategic control. Economic security is becoming increasingly integrated into the political architecture of national security. The purpose of this article is to analyse the transformation of Ukraine’s political and economic institutions in wartime, identify the features of the new model of institutional coordination and the role of key state bodies in ensuring economic security. The study also aims to assess political accountability in the field of risk and security management. The methodological basis consists of systemic and institutional approaches, supplemented by comparative analysis, structural analysis and elements of scenario forecasting. Considerable attention is paid to the analysis of normative acts and scientific works, which made it possible to reconstruct the key directions of institutional changes in the field of economic security. The results of the study show a significant expansion of the functions of the National Security and Defence Council, which has become a crisis management centre responsible for sanctions, financial coordination and critical infrastructure protection. The Ministry of Economy has switched to operational management of the war economy, while the Ministry of Finance and the NBU have strengthened their positions as actors in financial and monetary security, forming a new model of inter-institutional interaction. The article justifies the need to create a single coordination centre for economic security to combine forecasting, monitoring and responding to threats. It shows the need for a changed model of political accountability, including independent auditing, enhanced parliamentary and public control, and the integration of strategic planning into the decision-making process. The conclusions indicate that the modernisation of economic security institutions is possible under conditions of political leadership, professionalism of the state apparatus, and international support. The war has accelerated the transition to an adaptive management model, but long-term sustainability requires a transition to a strategic model and institutional consolidation of new practices. A promising area for further research is the formation of a comprehensive system of political and economic security in the post-war period.