Philosophy of the emotions of Max SCHeler and Jean-Paul Sartre as two “Projects” in a common paradigm

Abstract

. The article presents a comparative analysis of the theoretical heritage of the most prominent representatives of phenomenological thought, related to considering extremely complex issues of the entire humanities, namely, the issue of the affective nature of human beings. The analysis’ relevance is determined by the current crisis of emotional life that makes us increasingly draw special attention to transcendental-phenomenological theory of emotions, closely associated, primarily, with such authors as Max Scheler and Jean-Paul Sartre who are known to have made significant progress on this issue. The purpose of the article is to reveal the essential meanings (patterns) of what is usually called affective culture, which was conceptually represented in the phenomenological theory of emotions by the above authors to emphasize its artificiality, therefore the existing gap (discrepancy’) between ideals of feelings and real emotional life. Research methods. The methodological basis of this study is mostly comparative analysis, supplemented by a hermeneutic approach, and critical analysis, inherent in philosophical discourse per se, as well as employing common principles of scientific investigation, such as synthesis and generalization. Research results. Reviewing the phenomenological theory of emotions of Scheler and Sartre allows us to rediscover the whole paradox of philosophical thinking, which consists in an amazing awareness of the true origins of affective advancing even from the standpoint of the phenomenological approach (which is known to reject any metaphysical explanation) and at the same time an equally amazing awareness of its almost complete failure in real emotional life. The phenomenology of emotions is particularly interesting, especially when we try to compare it with a whole range of other studies, mainly, for example, with psychoanalytic approach, and especially when we talk about Sartre. As was discovered in this review, Sheler successfully combined phenomenological analysis, metaphysics and sociocultural arguments in his ordo amoris theory, whereas Sartre’s existential phenomenology has proved to be more objective and revealing, presumably consonant with psychoanalytic criticism. Key words: affective culture, affective pattern, emotional values, love relationships, ordo amoris, phenomenology of emotions, phenomenological ontology of consciousness. У статті представлено порівняльний аналіз теоретичної спадщини найвидатніших представників феноменологічної думки, пов’язаної з розглядом надзвичайно складних питань усієї гуманітарної науки, а саме з питанням афективної природи людини. Актуальність аналізу визначається сучасною кризою емоційного життя, яка змушує нас дедалі більше звертати особливу увагу на трансцендентально-феноменологічну теорію емоцій, тісно пов’язану, перш за все, з такими авторами, як Макс Шелер та Жан-Поль Сартр, які, як відомо, досягли значного прогресу в цьому питанні. Метою статті є розкриття сутнісних смислів (патернів) того, що зазвичай називають афективною культурою, і що концептуально було представлено у феноменологічній теорії емоцій вищезгаданими авторами, щоб підкреслити її штучність, а отже, існуючий розрив (розбіжність) між ідеалами почуттів та реальним емоційним життям. Методи дослідження. Методологічною основою цього дослідження є переважно порівняльний аналіз, доповнений герменевтичним підходом та критичним аналізом, властивим філософському дискурсу як такому, а також використання загальних принципів наукового дослідження, таких як синтез й узагальнення. Результати дослідження. Огляд феноменологічної теорії емоцій Шелера та Сартра дозволяє нам знову пересвідчитися у парадоксальності філософського мислення, яке полягає у дивовижному усвідомленні справжніх витоків афективного розвитку навіть з позиції феноменологічного підходу (який, як відомо, відкидає будь-яке метафізичне пояснення) та водночас у не менш дивовижному усвідомленні його майже повної неспроможності в реальному емоційному житті. Феноменологія емоцій є надзвичайно цікавою, особливо якщо порівняти її з цілою низкою інших досліджень, головним чином, з психоаналітичним підходом, і особливо коли йдеться про Сартра. Як було з’ясовано цим оглядом, Шелер успішно поєднав феноменологічний аналіз, метафізику та соціокультурні доводи у своїй теорії ordo amoris, тоді як екзистенційна феноменологія Сартра виявилася більш об’єктивною та викривальною, ймовірно, співзвучною психоаналітичній критиці.