Трансформація європейської системи безпеки в умовах російсько-української війни

Abstract

У статті досліджується еволюція європейської системи безпеки та її трансформація внаслідок російсько-української війни. Простежено основні етапи розвитку європейської безпеки – від післявоєнного порядку та «холодної війни» до постбіполярного періоду, коли Європейський Союз почав формувати власну оборонну ідентичність. Зазначено, що протягом десятиліть європейська система безпеки залишалася залежною від НАТО та трансатлантичного партнерства, тоді як спроби ЄС здобути стратегічну автономію натикалися на політичні, інституційні та військові обмеження. Аналіз етапів розвитку європейської системи безпеки продемонстрував, що політика умиротворення агресора та залежність від зовнішніх гарантій безпеки є стратегічно небезпечними. Повномасштабне вторгнення росії в Україну у 2022 році стало переломним моментом, який виявив уразливість існуючих безпекових механізмів і водночас активізував переосмислення ролі Європи у глобальній архітектурі безпеки. The article examines the evolution of the European security system and its transformation as a result of the Russian-Ukrainian war. It traces the main stages of the development of European security – from the post-war order and the Cold War to the post-bipolar period, when the European Union began to shape its own defense identity. It is noted that for decades the European security system remained dependent on NATO and transatlantic partnership, while the EU’s attempts to achieve strategic autonomy faced political, institutional, and military constraints. The analysis of the stages of development of the European security system has demonstrated that the policy of appeasing the aggressor and reliance on external security guarantees are strategically dangerous. Russia’s full-scale invasion of Ukraine in 2022 became a turning point that exposed the vulnerability of existing security mechanisms and, at the same time, stimulated a rethinking of Europe’s role in the global security architecture.