Криза демократії як чинник електорального абсентеїзму

Abstract

Актуальність представленої проблематики зумовлюється дедалі більшим поширенням явища абсентеїзму в сучасних демократичних країнах. Певним парадоксом є його породження об’єктивним розвитком самої демократії. Сутність такого стану полягає в тому, що функціонування сучасних демократій обмежуються виборами. Демократично обрані керівники мають тимчасовий правлячий статус. Вони більшою мірою зосереджуються на поточних завданнях. Для вирішення довгострокових проблем, які пов’язані з ризиком застосування непопулярних заходів, у них не вистачає достатнього запасу міцності. Також вони втрачають засади забезпечення своєї легітимності. Натомість авторитарні політики відповідний часовий запас мають. Щоправда, вони лише переконують населення у своїй здатності вирішувати вказані завдання. При цьому активно використовують маніпулятивні технології. Оскільки задекларовані ними ідеї, насправді, не мають значної актуальності. Така ситуація не мотивує громадян до участі у виборах. The relevance of the issue presented is determined by the increasing prevalence of absenteeism in modern democratic countries. It is somewhat paradoxical that it is caused by the objective development of democracy itself. The essence of this situation lies in the fact that the functioning of modern democracies is limited to elections. Democratically elected leaders have temporary ruling status. They focus more on current tasks. They lack sufficient reserves to solve long-term problems that involve the risk of implementing unpopular measures. They also lose the basis for ensuring their legitimacy. Authoritarian politicians, on the other hand, have the necessary time reserve. However, they only convince the population of their ability to solve these problems. At the same time, they actively use manipulative techniques. This is because the ideas they declare are not really relevant. This situation does not motivate citizens to participate in elections.