Євроінтеграція України: торгівля, виклики, аграрна політика ЄС

Abstract

У статті здійснюється комплексний аналіз трансформацій торговельних відносин між Україною та Європейським Союзом у період з 2022 по 2025 роки. Особлива увага приділяється запровадженню автономних торговельних заходів (АТЗ), які надали українській продукції безпрецедентний рівень доступу до внутрішнього ринку ЄС, а також політичним наслідкам цих рішень для внутрішньої динаміки Союзу. У центрі дослідження – взаємозв’язок між механізмами торговельної лібералізації, інституційними рамками Спільної сільськогосподарської політики (CAP) та процесами політизації економічної інтеграції. На основі аналізу останніх раундів переговорів, офіційних документів Європейської комісії, позицій держав-членів і тенденцій виборчої динаміки в Європарламенті автор аргументує, що торгівля з Україною дедалі частіше стає предметом внутрішньоєвропейських політичних торгів, особливо в періоди електоральної активності. Протести аграріїв у Польщі, Франції, Румунії та інших країнах стали показовими прикладами того, як зростання українського аграрного експорту використовується для мобілізації електорату, насамперед популістськими та євроскептичними силами. Окрему увагу приділено аналізу нового підходу до регулювання імпорту з України, зокрема запровадженню у 2025 році режиму «7/12», що обмежує обсяги постачання чутливих товарів. Автор підкреслює, що перехід від технократичного до політизованого управління торговельною політикою ЄС засвідчує глибші зміни в балансі економічних і політичних пріоритетів Союзу. The article provides a comprehensive analysis of the transformation of trade relations between Ukraine and the European Union during the period from 2022 to 2025. Special attention is paid to the introduction of Autonomous Trade Measures (ATMs), which granted Ukrainian products unprecedented access to the EU internal market, as well as to the political consequences of these decisions for the internal dynamics of the Union. The focus of the study lies in examining the interrelation between trade liberalization instruments, the institutional framework of the Common Agricultural Policy (CAP), and the politicization of economic integration. Based on an analysis of recent negotiation rounds, official documents of the European Commission, member state positions, and electoral trends in the European Parliament, the author argues that trade with Ukraine is increasingly becoming the subject of internal EU political bargaining, particularly during election periods.