Особливості функціонування правлячої еліти в атиповій напівпрезидентській системі правління в Республіці Казахстан (2019–2024 рр.)

Abstract

В рамках республіканської форми державного правління дослідники виділяють як типові, так і атипові напівпрезидентські системи правління. Актуальним напря- мом у сфері аналізу атипових напівпрезидентських систем правління є дослідження правлячих еліт. У цьому зрізі метою статті є визначити особливості функціону- вання правлячої еліти в атиповій напівпрезидентській системі правління в Рес- публіці Казахстан впродовж 2019–2024 рр. Теоретико-методологічною основою дослідження є неоінституціоналізм. Головний метод, котрий став іманентною складовою частиною дослідження, – це метод порівняльного аналізу. Висловлення парламентом вотуму недовіри уряду в Республіці Казахстан автоматично не при- зводить до його відставки, оскільки ця відставка залежить від волі президента. Це й зумовлює атиповість напівпрезидентської системи правління в Республіці Казах- стан у 2019–2024 рр. Процес прийняття політичних рішень в Республіці Казахстан відбувається на рівні неформальних протекціоністських відносин. Перебуваючи на посаді президента, Н. Назарбаєв встановив систему розподілу ренти для членів сім’ї та найближчого оточення, а також сприяв створенню неформальних мереж. Найбільш цінні економічні активи зазвичай належали або сім’ї Н. Назарбаєва, або найближчому оточенню глави держави. Після 2019 р. Н. Назарбаєв, використовуючи Раду безпеки, створив новий центр влади, який мав значний вплив на президента К.-Ж. Токаєва. Після січневих подій 2022 р. та усунення від влади клану Н. Назарба- єва, К.-Ж. Токаєв ініціював кадрові зміни, що призвели до оновлення правлячої еліти країни. В лютому 2022 р. К.-Ж. Токаєвим була започаткована ініціатива з повернення активів, коли він доручив уряду розробити план повернення в державну скарбницю грошей, незаконно виведених в іноземні юрисдикції. Правляча еліта в Республіці Казахстан за президентства К.-Ж. Токаєва з 2022 р. через законодавчий контроль, кадрові призначення, державні холдинги, державні закупівлі та програми, перерозпо- діл активів зберігає монополію на прийняття ключових політичних рішень і контр- оль над стратегічними галузями економіки. Within the republican form of government, researchers distinguish both typical and atypical semi-presidential systems of government. A relevant area in the analysis of atypical semipresidential systems of government is the study of ruling elites. In this context, the purpose of the article is to identify the features of the the functioning of the ruling elite in the atypical semi-presidential system of government in the Republic of Kazakhstan in 2019–2024. The main method that has become an immanent part of the study is the method of comparative analysis. A vote of no confidence in the government in the Republic of Kazakhstan does not automatically lead to its resignation, as it depends on the will of the president. This determines the atypical nature of the semi-presidential system of government in the Republic of Kazakhstan in 2019–2024. Political decision-making in Kazakhstan is based on informal protectionist relations. During his tenure as president, N. Nazarbayev established a system of rent distribution for family members and his inner circle, and promoted the creation of informal networks. The most valuable economic assets usually belonged either to N. Nazarbayev’s family or to the head of state’s inner circle. After 2019, N. Nazarbayev, using the Security Council, managed to form a new centre of power that had significant influence on President K.-J. Tokayev. After the January 2022 events and the removal of Nazarbayev’s clan from power, K.-J. Tokayev initiated personnel changes that led to the renewal of the country’s ruling elite. In February 2022, K.-J. Tokayev launched an asset recovery initiative when he instructed the government to develop a plan to return to the state treasury money illegally transferred to foreign jurisdictions. Since 2022, the ruling elite in the Republic of Kazakhstan under the presidency of K.-J. Tokayev has maintained a monopoly on key political decisions and control over strategic sectors of the economy through legislative control, personnel appointments, state holdings, public procurement and programmes, and the redistribution of assets.