Політична ресурсність збройних сил у тоталітарних державах

Abstract

Стаття присвячена комплексному аналізу феномену політичної ресурсності Зброй- них Сил у тоталітарних державах як структурного елементу механізмів підтри- мання політичної влади. Дослідження виходить із тези, що у тоталітарних полі- тичних системах армія перетворюється з інструменту забезпечення національної безпеки на активного суб’єкта політичного процесу, залученого до репресивної, управлінської, економічної та ідеологічної діяльності. На основі системного, інсти- туційного та порівняльно-політичного аналізу виявлено ключові механізми інтегра- ції військових структур у державні та суспільні процеси. Визначено, що політична ресурсність збройних сил включає не лише наявність матеріального та силового потенціалу, а й здатність до мобілізації, організації ресурсів, ефективного їх вико- ристання для досягнення політичних цілей та адаптації до змін середовища. Пока- зано, що в умовах тоталітарних режимів армія стає не просто складником дер- жавної машини, а самостійним і впливовим актором, який забезпечує стабільність влади через чотири основні механізми: військово-політичний контроль над суспіль- ством, здійснення репресій проти опозиційних сил, економічну та адміністративну інтеграцію у державні структури і формування ідеологічного культу військової сили. У статті наведено приклади реалізації цих механізмів у конкретних історич- них і сучасних контекстах. Продемонстровано, що домінування військової еліти у політиці сприяє концентрації влади, а контроль над інформаційним середовищем армією забезпечує ідеологічну легітимацію режиму. Економічна експансія військових структур розглядається як один із способів утвердження автономного політичного впливу армії шляхом акумуляції ресурсів і контролю над ключовими галузями націо- нальної економіки. Окрема увага приділена феномену культу армії, який у тоталі- тарних державах виконує функцію ідеологічного цементування режиму, закріплюючи у масовій свідомості образ армії як гаранта безпеки, національної єдності та ста- більності. При цьому підкреслюється, що у тоталітарних системах військова іден- тичність штучно підноситься до рівня національної ідеї, що слугує додатковим механізмом мобілізації суспільної підтримки та виправдання авторитарного управ- ління. На основі проведеного аналізу сформульовано висновок, що політична ресурс- ність збройних сил у тоталітарних державах є комплексним багаторівневим яви- щем, що забезпечує не лише збереження влади правлячої еліти, але й унеможливлює становлення демократичних механізмів контролю над військовими структурами. The article is devoted to a comprehensive analysis of the phenomenon of the political resourcefulness of the Armed Forces in totalitarian states as a structural element of mechanisms for maintaining political power. The study is based on the idea that in totalitarian political systems, the army transforms from an instrument of national security into an active subject of the political process, involved in repressive, administrative, economic, and ideological activities. Based on systemic, institutional, and comparativepolitical analysis, key mechanisms of integrating military structures into state and social processes have been identified. It is shown that the political resourcefulness of the armed forces includes not only the possession of material and military potential but also the ability to mobilize, organize resources, use them effectively to achieve political goals, and adapt to changes in the environment. It is demonstrated that in totalitarian regimes, the army becomes not just a part of the state machinery but an independent and influential actor that ensures the stability of power through four main mechanisms: military-political control over society, repression against opposition forces, economic and administrative integration into state structures, and the creation of an ideological cult of military power. The article provides examples of the implementation of these mechanisms in specific historical and modern contexts. It is demonstrated that the dominance of the military elite in politics promotes the concentration of power, while the army’s control over the information space ensures the ideological legitimization of the regime. The economic expansion of military structures is considered one of the ways to establish the army’s autonomous political influence through the accumulation of resources and control over key sectors of the national economy. Special attention is given to the phenomenon of the army cult, which in totalitarian states serves as an ideological cementing of the regime, fixing the image of the army as a guarantor of security, national unity, and stability in the public consciousness. At the same time, it is emphasized that in totalitarian systems, military identity is artificially elevated to the level of a national idea, serving as an additional mechanism for mobilizing public support and justifying authoritarian governance. Based on the analysis, the article concludes that the political resourcefulness of the armed forces in totalitarian states is a complex, multilevel phenomenon that ensures not only the preservation of the ruling elite’s power but also prevents the development of democratic mechanisms of civilian control over the military. In conclusion, the study justifies that analyzing the political resourcefulness of the army is important for understanding the nature of totalitarian regimes and contemporary trends in the militarization of politics. Обґрунтовано, що вивчення політичної ресурсності армії є важливим для розуміння природи тоталітарних режимів і сучасних проявів мілітаризації політики.