Консолідація «встановлених» демократій: траєкторії перебігу та виклики цифровізації

Abstract

Стаття присвячена дослідженню станів демократичних перетворень, коли демократичні процедури та практики й інституції мають нестійкий характер. Актуальність теми зумовлена судженнями щодо прелімінарного або установчого («незрілого») характеру української демократії, які до певної міри підривають довіру ключових партнерів в умовах зовнішньої агресії. Крім того, в умовах повоєнного відновлення актуальним є розгляд способів та форм консолідації демократії в кон- тексті викликів цифровізації. В умовах консолідації демократичного політичного режиму стає актуальним динамічний вимір взаємодії політичних інститутів в кон- тексті досягнення стану сталості демократичної політичної системи. Метою статті є розкриття специфіки консолідації встановлених демократій в умовах цифрових перетворень суспільства і держави. Встановлено, що цифрові плат- форми дозволили громадянському суспільству організовуватися більш ефективно, сприяють прозорості та залученню громадськості. Автор наголошує, що плат- форми соціальних медіа дозволяють швидко поширювати контент, який може «обійти» традиційні медіа та державний контроль. Сучасні розробки спираються на констатації нерегульованого характеру цифрового простору, який дозволяє зловмисникам діяти дестабілізуючи крихкі поліетнічні та поліконфесійні системи. Виявлено, що багатьом сучасним урядам бракує технічного досвіду, законодавчої бази чи політичної волі для вирішення політичних проблем цифровізації. За резуль- татами неоінституційного аналізу стверджується, що потреба встановлених демократій полягає в тому, щоб побудувати стійкі інституції, здатні пережити епоху цифрових технологій, не піддаючись її дестабілізуючому впливу. Виявлено, що важливим чинником для стабільності усталених демократій є виховання демокра- тичної політичної культури. Встановлено, що за сучасної цифрової доби інститу- ційна стабільність також залежить від здатності адаптуватися до технологічних змін. З’ясовано, що шляхом постійного зміцнення інституційних вимірів сталості демократії зможуть протистояти складним викликам сучасного світу та забез- печити свою довгострокову стабільність. Доведено, що економічна нерівність та відсутність забезпечення верствам суспільства надбань від економічного зростання, зменшує легітимність демократичних інститутів і збільшує привабли- вість антидемократичних альтернатив. Обґрунтовано загальний висновок, згідно з яким цифровізація зумовлює такий виклик для політичної консолідації, як схиль- ність політико-управлінських команд до «цифрової автократії». The article is devoted to the study of states of democratic transformations, when democratic procedures and practices and institutions are unstable. The relevance of the topic is due to judgments about the preliminary or constitutive (“immature”) nature of Ukrainian democracy, which to a certain extent undermine the trust of key partners in the context of external aggression. In addition, in the context of post-war reconstruction, it is relevant to consider the methods and forms of consolidating democracy in the context of the challenges of digitalization. In the context of the consolidation of a democratic political regime, the dynamic dimension of the interaction of political institutions becomes relevant in the context of achieving a state of stability of a democratic political system. The aim of the article is to reveal the specifics of the consolidation of established democracies in the context of digital transformations of society and the state. It is established that digital platforms have allowed civil society to organize more effectively, promote transparency and public involvement. The author emphasizes that social media platforms allow for the rapid dissemination of content that can “bypass” traditional media and state control. Modern developments are based on the findings of the unregulated nature of the digital space, which allows attackers to act by destabilizing fragile multi-ethnic and multi-confessional systems. It is found that many modern governments lack the technical experience, legislative framework, or political will to solve the political problems of digitalization. The results of the neo-institutional analysis argue that the need for established democracies is to build sustainable institutions that can survive the digital age without succumbing to its destabilizing influence. It is found that an important factor for the stability of established democracies is the upbringing of a democratic political culture. It is established that in the modern digital age, institutional stability also depends on the ability to adapt to technological change. It is found that by constantly strengthening the institutional dimensions of sustainability, democracies will be able to withstand the complex challenges of the modern world and ensure their longterm stability. It is proven that economic inequality and the lack of provision of the benefits of economic growth to the segments of society reduce the legitimacy of democratic institutions and increase the attractiveness of anti-democratic alternatives. The general conclusion is substantiated, according to which digitalization poses such a challenge to political consolidation as the tendency of political and managerial teams to “digital autocracy”.