Взаємодія науки і релігії: епістемологічний аспект. частина перша

Abstract

Принципові відмінності між релігією і наукою у предметних областях, а також у шляхах пошуку істини на тлі перманентного прагнення людини до якомога більш широкого і глибокого знання обумовили зростання актуальності досліджень, що спрямовуються на розробку способів узгодження наукових і релігійних епістемологічних програм у єдиному пошуковому руслі. Мета статті – обґрунтування можливості несуперечливого і продуктивного співрозвитку науки і релігії через порівняльний аналіз цих культурних галузей за низкою критеріїв епістемологічного профілю. Методи дослідження: компаративістський аналіз – як підстава дослідження особливостей предметних областей та фундаментальних основ визнання і прийняття істини, що притаманні науковому і релігійному типам пізнання, а також виявлення епістемологічних властивостей науки і релігії, які не суперечать одна одній або в принципі є спільними; епістемологічне моделювання – як базис розробки комплексного (синергійного) підходу, у якому було б враховано і органічно узгоджено гносеологічні потенції науки й релігії. Relevance of the problem. The fundamental differences between religion and science in subject areas, as well as in the ways of searching for truth in the context of a person’s permanent desire for the widest and deepest knowledge possible, have led to an increase in the relevance of research aimed at developing ways to harmonize scientific and religious epistemological programs in a unified research framework. The purpose of the article is to justify the possibility of the non-contradictory and productive co-development of science and religion through a comparative analysis of these cultural branches according to a number of epistemological criteria. Research methods: comparative analysis – as a basis for studying the features of subject areas and the fundamental principles of recognition and acceptance of truth inherent in scientific and religious types of knowledge, as well as identifying epistemological properties of science and religion that do not contradict each other or are common to both; epistemological modelling – as a basis for developing a comprehensive (synergistic) approach, that would take into account and organically harmonize the epistemological potentials of science and religion.