Electronic resources in teaching basic chemical disciplines at universities

Abstract

The article goal is to examine the actual state of the use of electronic resources in teaching chemical disciplines, as well as to justify common approaches to the expedient choice of means of information and communication technology for learning. To achieve this goal, the following methods were used: questionnaire, survey of experts to determine the real state of the use of electronic resources in teaching chemical sciences; classification of available electronic resources to rank their expedience; computer testing to determine personal characteristics of the educational process participants and statistical methods using SPSS software package to interpret the experimental data obtained. The statistical analysis included a comparison of samples, data validation, dispersion tests for statistical significance difference (ANOVA package), and correlation analysis for metric (Pearson‟s statistics) and rank (W Kendall‟s statistics) variables. The actual state of the use of e- resources in teaching chemical disciplines was studied. Various parameters, such as functionality, demand for the use of a given resource in accordance with expert‟s opinion and correlations with students‟ preferred learning styles, were used for the classification of e-resources and for the identification of several groups for further analysis. A significant discrepancy between the necessary provision of learning process with e-resources and the real state of the problem was established on the base of experts‟ opinions. Two important aspects of the contradictions were revealed, namely the teachers recognize the need of usage of different types of e-resources but do not use some of them in their practice. The appraisal of expediency of the use of certain eresources is significantly different from the viewpoint of students and faculty. This creates prerequisites for reducing the effectiveness of the use of e-resources.Актуальність теми дослідження зумовлена недостатньою розробленістю дидактичних основ підготовки студентів із хімії в умовах інформатизації. Теорія та методика професійної освіти наразі не може відповісти на запитання, пов’язані із забезпеченням умов підвищення ефективності навчання із застосуванням засобів інфор-маційно-комунікаційних технологій. Метою статті є висвітлення реального стану використання електронних ресурсів у навчанні хімічних дисциплін, а також обґрунтування доцільності та загального підходу до вибору засобів інформаційно-комунікаційних технологій для навчання. Для досягнення поставленої мети було використано наступні методи: анкетування, опитування експертів для визначення реального стану застосування електронних ресурсів для викладання хімічних дисциплін; класифікація для ранжирування доступних електронних ресурсів; комп’ютерне тестування для визначення особистісних характеристик учасників освітнього процесу; а також статистичні методи з використанням програмного пакету SPSS для інтерпретації отриманих експериментальних даних. Статистичний аналіз включав порівняння зразків, перевірку даних, дисперсійні тести для статистичної значущості різниці (пакет ANOVA) і кореляційний аналіз для метричних (статистика Пірсона) та рангових (W статистика Кендалла) змінних. Досліджено реальний стан застосування електронних ресурсів у навчанні хімічних дисциплін. Різні параметри, такі як функціональність, попит на використання ресурсу у навчанні за оцінками експертів, наявність кореляцій з переважаючими стилями навчання, були використані для класифікації всіх ресурсів на кілька груп для подальшого аналізу. Встановлено наявність значних розбіжностей між бажаним забезпеченням електронними ресурсами процесу навчання та реальним станом цього питання. Виявлено два важливих аспекти протиріччя: викладачі визнають необхідність застосування у викладанні різних типів ресурсів, зовсім не застосовуючи деякі з них на практиці. Оцінка доцільності використання деяких електронних ресурсів викладачами і студентами суттєво відрізняється. Це створює передумови для зниження ефективності використання електронних ресурсів.