До проблеми профанації філософського пізнання

Abstract

Сучасна філософія з огляду на її специфіку, внутрішні протиріччя, траєкторії, схожа на лоскутну ковдру, в якій еклектично поєднуються, переплітаються досить різнородні фрагменти-методології. Умовою такої мозаїчності виступає сам простір її формування, що закладається навколо аналізу бінарної опозиції «сакральне / секулярне». Проте чим більш наполегливою стає така аналітика, тим більш гостро постає питання: чи це дійсно опозиція? А можливо це протиставлення зберігається лише в свідомості людини, і бінарність є тільки ознакою сучасного фрагментарного мислення? Тож в просторі гносеологічної проблематики сучасної філософії невизначеним лишається питання відносно унікальності, та специфіки її методологічної платформи. Формування пізнання філософського, що синтетично вплітає в себе аспекти міфологічного, теоцентричного та антропологічного ракурсів аналізу, закладається на умовах цілісності, системності, комплексності. Це власне визначається самим об’єктом її дослідження – гнозисом (грец. γνώσις – «сокрите знання», «Боже знання», «мудрість»), знанням особливого порядку, знанням, вимагає від людини звернення до своєї сакральної суті. Тому зв'язок з сакральним, метафізичним планом тут є безумовним.