Етичні засади української самоідентифікації у дискурсі постмодерну

Abstract

Стаття присвячена дослідженню культурно-національного аспекту українського суспільства, яке переживає складні трансформаційні процеси, що безпосередньо впливають на нове сприйняття засад соціально-політичного буття, визначення нових загальнонаціональних цінностей та встановлення модернізаційних форм суспільної комунікації. Воєнний період, у якому ми перебуваємо, та вплив загальноєвропейських політичних подій, потребує скорішого вирішення цих проблем. Дослідження присвячене особливостям формування самоідентифікації української нації й потребує комплексний підхід до проблеми: використовуються класичні знання західної науки щодо політичної культури, світові та вітчизняні дослідження становлення громадянськості, сучасні визначення рис динамічних/статичних культур. У дослідженні застосовується системно-аналітичного підхід, історичний метод, методи компаративного й структурно-функціонального аналізу, що надали можливості екстраполювати особливості кожної характерної риси динамічної культури на щоденну суспільну практику громадян. Діалектичний метод надав можливість вибірково обрати дійсно якісні риси культури, які створюють умови актуалізації національної свідомості, а соціологічний метод допоміг виявити форми цієї актуалізації, що схвалені більшістю. Соціологічні дослідження глибинних настанов українців дозволив зробити висновок того, що сьогоднішні настанови громадян – це культурно-етичні й мовно-історичні засади власної ідентифікації, що пов’язано зі трансформаціями в соціальних інститутах. Трансформація інституту національності в умовах глобалізаційного буття постмодерну потребує моделювання образу нації, який буде спиратися на конструктивні працездатні риси національного характеру. Сучасна українська громадськість має готовність ідентифікувати національність спираючись на культурно-історичні засади та сучасні етичні настанови, що пов’язані зі намаганням надати більшої переваги саме соціальній відповідальності на противагу особистісному задоволенню. Ціла низка культурних рис, що притаманні українській громадськості й свідчать про достатньо високий рівень ліберальної політичної культури, надає можливість впевнено стверджувати про достатній потенціал життєздатності нації. Тому пошук єдиного, системного та обов’язково позитивного світогляду на власну історію, а також структурно-визначений план стратегічного розвитку нації – поточне завдання політичної еліти. The article is devoted to the study of the cultural and national aspect of Ukrainian society. It is undergoing complex transformation processes. At that directly affect the new perception of the foundations of socio-political existence. The war and the influence of pan-European political events needs to address these issues as soon as possible. The research is devoted to the peculiarities of the formation of self-identification of the Ukrainian nation and requires a comprehensive approach to the problem: classical knowledge of Western science on political culture, world and national studies of the formation of citizenship, and modern definitions of the features of dynamic/static cultures are used. The study applies a systematicanalytical approach, historical method, methods of comparative and structural-functional analysis, which made it possible to extrapolate the features of each characteristic feature of a dynamic culture to the daily social practice of citizens. The dialectical method made it possible to selectively choose truly qualitative features of culture that create the conditions for the actualization of national consciousness. The sociological method helped to identify the forms of this actualization that are approved by the majority. Sociological studies revealed that today’s attitudes of citizens are the cultural, ethical, linguistic and historical foundations of their own identification. The transformation of the institution of nationality requires modeling an image of the nation. That will be based on constructive features of the national character. A number of cultural traits inherent in the Ukrainian public, which indicate a fairly high level of liberal political culture. Therefore, the search for a unified, systematic and necessarily positive outlook on our own history, as well as a structurally defined plan for the strategic development of the nation: it is the current task of the political elite.