Енергетична політика ЄС: зміна фокуса в контексті агресії Росії проти України

Abstract

Метою статті є з’ясування змін в енергетичній політиці ЄС, які відбуваються на тлі повномасштабного вторгнення Росії в Україну та використання державою-агресором енергії як зброї у відповідь на санкційну політику ЄС. Поставлено завдання: 1) з’ясувати, як реформується енергетичний сектор ЄС; 2) схарактеризувати внутрішній і зовнішній виміри енергетичної політики ЄС у 2022–2023 роках; 3) спрогнозувати нові можливі виклики для енергетичної сфери ЄС; 4) визначити основні напрямки енергетичної дипломатії ЄС. Для дослідження використано методологію неоінституціоналізму. Наголошено, що критично важливі природні ресурси уже неодноразово прямо чи опосередковано спричиняли військові конфлікти, геополітичні зміни. Агресію проти України та активну вепонізацію Росією своїх енергоресурсів визначено факторами прискорених змін енергетичної політики ЄС. Зауважено особливу політизацію сучасної енергетичної сфери. Основними практичними кроками ЄС для виходу з енергетичної кризи визначено: диверсифікацію постачання, найперше, зрідженого природного газу та водню; запуск енергетичної платформи AggregateEU як інструмента спільних закупівель газу держав-членів; розробку Плану REPowerE як комплексної відповіді на геополітичні та кліматичні виклики; ухвалення Стратегії зовнішньої енергетичної взаємодії ЄС; прийняття Водневої стратегії; розвиток біоенергетики; активізацію переходу до нульового енергоспоживання; максимальну цифровізацію енергетичного сектора. Підкреслено, що енергетична дипломатія ЄС у поєднанні з кліматичною дипломатією є основою нинішньої зовнішньої політики ЄС. Відзначено, що ЄС прагне до такої системи енергетичної безпеки, яка б убезпечила від будьяких нових залежностей від держав-експортерів ресурсів (і викопного палива, і металів та мінералів, що необхідні для «чистих» технологій). Закцентовано, що ЄС уже готується до ситуації глобальної боротьби за рідкісні метали та критично-важливі мінерали, які необхідні для переходу на «чисті» технології та «зелену» енергетику. The purpose of the article is to clarify changes in EU energy policy that are occurring against the backdrop of Russia's full-scale invasion of Ukraine and the aggressor state's use of energy as a weapon in response to EU sanctions policies. The following tasks were: 1) to determine how the EU energy sector is being reformed; 2) characterize the internal and external dimensions of the EU energy policy between 2022-2023; 3) predict new possible challenges for the EU energy sector; 4) to establish the main directions of EU energy diplomacy. The methodology of neo-institutionalism was used for the research. It was emphasized that critical natural resources have repeatedly directly or indirectly caused military conflicts and geopolitical changes. Aggression against Ukraine and Russia's active weaponization of its energy resources have been identified as factors of accelerated changes in EU energy policy. A special politicization of the modern energy sector has been noted. The main practical steps of the EU to overcome the energy crisis have been identified as: diversification of supplies, primarily of liquefied natural gas and hydrogen; launch of the AggregateEU energy platform as a tool for joint gas procurement of member states; development of the REPowerE Plan as a comprehensive response to geopolitical and climate challenges; adoption of the EU External Energy Strategy; adoption of the EU Hydrogen Strategy; development of bioenergy; accelerating the transition to net zero energy consumption; maximum digitalization of the energy sector. It is emphasized that EU energy diplomacy in combination with climate diplomacy is the basis of the current EU foreign policy. It is noted that the EU strives for an energy security system that would protect against any new dependencies on resource-exporting states (both fossil fuels and metals and minerals necessary for “clean” technologies). It is emphasized that the EU is already preparing for a situation of global struggle for rare metals and critical minerals necessary for the transition to “clean” technologies and “green” energy.