Еволюція підходів до управління соціокультурним розмаїттям: теоретичний та емпіричний контексти

Abstract

У запропонованій статті підкреслено різноманітність підходів до управління соціокультурним розмаїттям та інтеграцією, які існують у сучасній політичній теорії і практиці. Всі ці підходи розташовані в континуумі від максимальної однорідності (або ж монокультурності) до максимальної різнорідності (або ж мультикультурності). У цьому контексті дослідження розглядає базові підходи до управління соціокультурним розмаїттям, а також можливість їх комбінування чи протиставлення, враховуючи теоретичний і практичний контексти. Розвідка проводилась із використанням різних загальнонаукових методів і специфічних методів політичної науки, включаючи порівняльний аналіз, системний аналіз, спостереження, аналіз публічної політики та суспільно-політичного дискурсу тощо. Своєю чергою, методологічно стаття поєднала історичний, інституціональний, нормативно-ціннісний, соціальноконструктивістський, поведінковий, соціологічний підходи. Враховуючи це, у дослідженні проаналізовано ґенезу, сучасність і різні наявні способи управління соціокультурним розмаїттям, інтеграцією меншин і мультикультурністю на теоретичному і практичному рівнях з використанням прикладів із різних країн світу. У результаті було виявлено значні теоретичні та практичні розбіжності в національних підходах до управління соціальним і культурним розмаїттям, котрі умовно можна розподілити на такі категорії або опції, як асиміляціонізм, мультикультуралізм, космополітизм й індивідуалістична інтеграція (або інтеграціонізм). Водночас важливо зауважити, що ці підходи не є абсолютними і беззаперечними, хоча вони все більше та більше враховують менш формальні та нормативні аспекти громадянства й інтеграції. Також було визначено, що багато підходів до управління соціокультурним розмаїттям в даний час характеризуються зростанням «жорсткості». Однак стаття вказує на потребі подальшого розвитку теорії для більш якісного вивчення, охоплення та структурування різних форм управління соціокультурним розмаїттям у світі й окремих країнах. The proposed article emphasizes the diversity of approaches to managing socio-cultural diversity and integration in contemporary political theory and practice. All these approaches are situated on a continuum from maximum homogeneity (or monoculturality) to maximum diversity (or multiculturality). In this context, the study examines the fundamental approaches to managing socio-cultural diversity and the possibility of their combination or juxtaposition, taking into account theoretical and practical contexts. The research is conducted using various interdisciplinary methods and specific methods of political science, including comparative analysis, systemic analysis, observation, analysis of public policy and sociopolitical discourse analysis, etc. In turn, the article methodologically combines historical, institutional, normative-value, social constructivist, behavioral and sociological approaches. Taking this into consideration, the research analyzes the genesis, contemporary relevance and various existing methods of managing socio-cultural diversity, the integration of minorities and multiculturality at theoretical and practical levels, using examples from various countries worldwide. As a result, significant theoretical and practical divergences in national approaches to managing social and cultural diversity are identified, which can be conditionally categorized as assimilationism, multiculturalism, cosmopolitanism and individualistic integration (or integrationism). It is important to note that these approaches are not absolute and indisputable, although they increasingly consider less formal and normative aspects of citizenship and integration. Furthermore, it is determined that many approaches to managing socio-cultural diversity are currently characterized by increasing «rigidity». However, the article highlights the need for further development of the theory to better study, encompass and structure various forms of managing socio-cultural diversity worldwide and in separate countries.