Урядові кабінети в контексті функціонування атипової напівпрезидентської системи правління в Киргизькій Республіці (1996–2010 рр.)

Abstract

В політичній науці у рамках республіканської форми державного правління дослідники виділяють як типові, так і атипові напівпрезидентські системи правління. Дослідження урядових кабінетів є актуальним напрямом у сфері аналізу атипових напівпрезидентських систем правління. У цьому зрізі метою статті є визначити типи урядових кабінетів у контексті функціонування атипової напівпрезидентської системи правління в Киргизькій Республіці в 1996–2010 рр. Для реалізації поставленої мети треба вирішити такі завдання: 1) визначити типову напівпрезидентську систему правління; 2) розкрити особливості інституту вотуму недовіри урядам в Киргизькій Республіці в 1996–2010 рр. як атрибута атипової напівпрезидентської системи правління; 3) на основі певних критеріїв з’ясувати типи урядових кабінетів в атиповій напівпрезидентській системі правління в Киргизькій Республіці в 1996–2010 рр. Теоретико-методологічною основою запропонованого наукового дослідження вибрано неоінституціоналізм і його варіативні типи й парадигми. Головний метод, котрий став іманентною складовою частиною дослідження, – це метод порівняльного аналізу. Особливості інституту вотуму недовіри урядам в Киргизькій Республіці в 1996–2010 рр. демонструють атиповість напівпрезидентської (конституційної) системи правління в цій країні. Виділено критерії типології урядових кабінетів: спосіб формування, тип композиції/складу, тип партійних чи непартійних урядів, парламентська підтримка. Урядові кабінети в Киргизькій Республіці впродовж 1996–2010 рр. типологізовано за: 1) способом формування – як ті, що сформовані президентом і парламентом; 2) типом композиції/складу – непартійні; 3) типом непартійних урядів – технократичні; 4) парламентською підтримкою – однопартійні більшості (кабінети І. Чудінова, Д. Усенова); кабінети, які спирались на непартійну більшість, доповнену партійними депутатами (другий кабінет А. Джумагулова, кабінети К. Жумалієва, Ж. Ібраімова, А. Муралієва, К. Бакієва, М. Танаєва, Ф. Кулова, А. Ісабекова, перший кабінет А. Атамбаєва). 1996–2010) Osadchuk Ihor Yuriiovych PhD in Political Science, Associate Professor at the Department of Political Science Ivan Franko National University of Lviv Universytetska str., 1, Lviv, Ukraine ORCID: 0000-0002-2666-1478 The political practice shows that there are semi-presidential systems of government, which formally and/or actually differ from traditional or typical semi-presidential systems of government under the framework of republican form of government. The research of governmental cabinets is an actual direction within the framework of the analysis of atypical semi-presidential systems of government. The purpose of the article is to determine the types of governmental cabinets in the context of functioning of atypical semi-presidential system of government in the Kyrgyz Republic, particularly in 1996–2010. To solve this goal, new institutionalism and its types/paradigms are chosen as theoretical and methodological basis of the research. In parallel, comparative analysis is the main method of the study. The peculiarities of the parliamentary vote of no confidence in governmental cabinets in the Kyrgyz Republic (particularly in 1996–2010) demonstrate the atypicality of semipresidential systems of government in this country, at least in the constitutional context. Given this, it is argued that governmental cabinets under atypical semi-presidential system of government in the Kyrgyz Republic in 1996–2010 should be classified as: 1) those formed by president and parliament taking into account the cabinet formation method; 2) non-party ones given the type of cabinet composition; 3) technocratic ones taking into account the type of non-party cabinets; 4) single-party majority ones (in particular, Igor Chudinov’s and Daniar Usenov’s cabinets), as well as those based on non-party majority supplemented by partisan deputies (in particular, Apas Jumagulov’s second cabinet, Kubanychbek Jumaliyev’s, Jumabek Ibraimov’s, Amangeldy Muraliyev’s, Kurmanbek Bakiyev’s, Nikolai Tanayev’s, Felix Kulov’s, Azim Isabekov’s cabinets and Almazbek Atambayev’s first cabinet) in cabinets’ type of parliamentary support.