Методологія порівняльного аналізу у трактаті «Політика» Аристотеля

Abstract

У статті аналізується методологія порівняльних досліджень у трактаті «Політика» Аристотеля, яка дозволила мислителеві виділити спільні і відмінні ознаки, особливості та закономірності різних форм державного устрою. В основі дослідження покладено міждисциплінарний підхід, в межах якого здійснено критичний аналіз трактату «Політика» на підставі синтезу напрацювань різних авторів у галузях епістемології, методології, логіки, політології та історії філософії. У дослідженні також було використано принцип герменевтичного трикутника та категорія «розуміння» як засадничі для вивчення наукових текстів. Використання цих методологічних підходів дозволило встановити, що Аристотель виділяє три правильні і три неправильні форми державного устрою. Якщо до правильних форм філософ відносить монархію, аристократію та політію, метою діяльності яких є досягнення суспільного блага громадян, то неправильними формами державного устрою він вважає тиранію, олігархію і демократію, мета існування яких співпадає з досягненням користі інтересам можновладців. При цьому основою поділу для порівняння різних форм державного устрою Аристотель вважає бідність і багатство: у державах, в яких влада більшості або меншості базується на багатстві, формується олігархія, а там, де владу здійснюють бідні люди – демократія. На противагу демократичному устрою, у недемократичних державах громадянством володіють люди, які не просто беруть участь у діяльності судів або народних зборів, а безпосередньо обіймають посади у них. The article analyzes the methodology of comparative research works in Aristotle's treatise «Politics», which allowed the thinker to identify common and distinctive features, peculiarities and regularities of various forms of state system. The research work is based on an interdisciplinary approach, within which a critical analysis of the treatise «Politics» is carried out based on a synthesis of the works of various authors in the fields of epistemology, methodology, logic, political science, and the history of philosophy. The research work also used the principle of the hermeneutic triangle and the category of «understanding» as fundamental to the study of scientific texts. The use of these methodological approaches made it possible to establish that Aristotle singles out three correct and three incorrect forms of government. If the philosopher considers monarchy, aristocracy, and polity to be the correct forms, the purpose of which is to achieve the public good of citizens, then he considers tyranny, oligarchy, and democracy to be the wrong forms of government, whose purpose is to benefit the interests of those in power. At the same time, Aristotle considers poverty and wealth to be the basis of division for comparing different forms of government: in states where the power of the majority or minority is based on wealth, an oligarchy is formed, and where poor people exercise power, democracy is formed. In contrast to a democratic system, in non-democratic states citizenship is held by people who do not just participate in the activities of courts or people's assemblies, but directly hold positions in them.