Американо-британські відносини (1989–1997 рр.)

Abstract

The USA-British relations in the period 1989–1997 are analyzed. This period was rich in different events in Europe, in the Persian Gulf and in other places. These two countries played one of the decisive roles in the solutions of the problems, which had appeared there, and this fact really proved them to be the important factor in the achievement of the stability and safety in the international relations. The research of the English-American alliance activity in the current international relations is the purpose of this work. The following task was set by the author: to analyze the “special relations» of the two countries through the prism of the crisis phenomena overcoming. The research was based on the works of memoirs as the main source of information. The comparative historic and system research methods were applied as they promote the impartial interpretation of the scientific development object. The bilateral relations in the period of the president G. Bush and the Prime Minister M. Thatcher proved their efficiency, especially during the changes in the Eastern Europe. The two leaders took the most active part in the German question solution. The USA and Great Britain successfully oppressed the unsafe situation in the Persian Gulf region and liberated Kuwait. However the situation in the region remained hard, in some way due to the destructive Iraq leader’s activity. The relations between the two states in question proved their “specialty» with the change of the leaders: B. Clinton and G. Major were the mental followers of their predecessors, though they were bearers of the different (to some degree) philosophical views. The England-American alliance continued to take part in the Balkans problems solution, and what is more unusual – in Northern Ireland. The Ulster problem created the certain difficulties in Clinton–Major relationships. Still, this situation didn’t damage the bilateral interests. They didn’t become dependent on the situation and proved to remain based on the key principles. Despite the fact that the United States plays a leading role at the Anglo-American alliance, relations demonstrated the interdependence of the two countries. Thoughts about an interdependence are shared by politicians and scientists from both countries. Розглядаються відносини США та Великобританії у період 1989–1997 рр., який був насичений подіями у Європі, Перській затоці та за їхніми межами. Дві країни зіграли одну з вирішальних ролей у розв’язанні проблем, що виникли там і тим самим довели, що насправді являються важливим фактором у досягненні стабільності та безпеки в міжнародних відносинах. Метою статті є дослідження діяльності англо-американського союзу в сучасних міжнародних відносинах. При цьому автором вирішувалось завдання: проаналізувати «особливі відносини» двох країн крізь призму подолання кризових явищ, покладаючись на аналіз мемуарної літератури як джерела дослідження. Методами дослідження є порівняльно-історичний та системний, які дають можливість об’єктивного висвітлення предмету наукової розробки. Двосторонні відносини у період діяльності президента Дж. Буша та прем’єр-міністра М. Тетчер довели свою ефективність особливо під час змін, що відбувались у Східній Європі. Два лідери брали саму активну участь у вирішенні німецького питання. Сполучені Штати і Великобританія успішно протистояли виклику безпеці в регіоні Перської затоки і звільнили Кувейт. Втім ситуація в регіоні залишалась складною у тому числі через деструктивну діяльність іракського лідера. Відносини між двома країнами довели свою „особливість” і зміною лідерів: Б. Клінтон та Дж. Мейджор були ідейними наступниками своїх попередників, хоча були носіями дещо різних, певною мірою, філософських поглядів. Англо-американський альянс продовжував брати участь у розв’язанні проблем на Балканах і що цікаво – у Північній Ірландії. Ольстерська проблема додала труднощів у стосунки Клінтон–Мейджор, але інтереси двостороннього альянсу від цього не постраждали. Вони не стали залежними від ситуації і довели, що мають ключовий характер. Відносини продемонстрували взаємозалежність двох країн, не дивлячись на те, що Сполучені Штати відіграють провідну роль у англо-американському альянсі. Думки про взаємозалежність дотримуються політики і науковці двох країн.