Рефлексивний погляд на збройне насилля та теорію справедливої війни в контексті російсько-української війни

Abstract

The Russian military invasion of Ukraine, beginning with Crimea and then spreading to Donbas on February 20, 2014, in a hybrid form and continuing to this day in violation of international law, has become a significant historical precedent in the modern world. The international community is forced to fundamentally reconsider its stance towards many approaches and norms that have become established since World War II. The existential dimension of the Russo-Ukrainian war as a globally significant new generation proxy war with hybrid tactics and emphasis on informational instruments that change people’s behavior, public opinion, and the perception system of the adversary, civilian population, and the global community of events taking place, calls for a reassessment of the theory of just war. Applying this theory to the Russo-Ukrainian context allows for a critical evaluation of the actions and intentions of the aggressor, as well as the legality and justice of Ukraine’s use of armed violence in this conflict. Furthermore, the emergence of non-state entities as significant actors in armed conflict also necessitates a reevaluation of the traditional theory of just war. Since non-state entities, such as the Donetsk People’s Republic (DPR) and the Luhansk People’s Republic (LPR) in this case, pose threats not only to a specific state but also to the global order, it is necessary to assess how the principles of the theory of just war can be applied to these actors and their resistance. The purpose of this article is to reflect on armed violence in the context of the Russo-Ukrainian war from the perspective of the theory of just war. Considering the purpose, the following tasks arise: 1) examine the theoretical aspects of just war in the context of hybrid, proxy, and informational warfare; 2) analyze Russia’s manipulations with the criteria of just war; 3) present arguments and reflections on the necessary and lawful use of armed violence by Ukraine in its confrontation with the aggressor. To achieve the stated objective, a combination of methodological approaches will be employed, including structural-functional, conflictological, comparative, and sociocultural approaches, as well as political, legal, and ethical analysis. By combining these approaches, the article offers a comprehensive understanding of the question of Ukraine’s use of armed violence as necessary and lawful. Ukraine’s use of armed violence to counter Russia’s full-scale actions in order to defend its own sovereignty, territorial integrity, and protect its population from aggression is necessary, just, and lawful. Russia’s manipulation of the criteria of just war does not absolve the aggressor of responsibility. Російське військове вторгнення в Україну, спочатку в Крим, а потім – на Донбас, що розпочалося 20 лютого 2014 р. у гібридній формі та триває донині всупереч нормам міжнародного права, стало яскравим історичним прецедентом у сучасному світі. Міжнародна спільнота вимушена докорінно переглянути своє ставлення до багатьох підходів і норм, які стали усталеними після Другої Світової війни. Екзистенціальний вимір російсько-української війни як глобальної нового покоління проксі-війну з гібридними тактиками та акцентом на інформаційних інструментах зміни поведінки людей, суспільної думки та системи сприйняття супротивником, мирним населенням та світовою спільнотою подій, що відбуваються, обумовлює переосмислення теорії справедливої війни. Застосування цієї теорії до російсько-української дозволяє критично оцінити дії та наміри агресора, законність і справедливість застосування Україною збройного насилля у цьому конфлікті. Нарешті, поява недержавних утворень як значних акторів у збройному конфлікті також вимагає переосмислення традиційної теорії справедливості війни. Оскільки недержавні утворення, як в даному випадку ДНР-ЛНР, становлять загрози не тільки для конкретної держави, а й для світового правопорядку, необхідно оцінювати, як можуть застосовуватися принципи теорії справедливості війни до цих акторів та боротьби з ними. Метою статті є рефлексія щодо збройного насилля в умовах російсько-української війни з точки зору теорії справедливої війни. З огляду на мету перед нами виникають такі завдання: 1) розглянути теоретичні аспекти справедливої війни в умовах гібридних, проксі-, інформаційних війн; 2) аналіз маніпуляцій росією критеріями справедливої війни; 3) аргументи та рефлексія необхідного і законного застосування збройного насилля Україною в протиборстві з агресором. Для досягнення поставленої мети використовуватиметься комбінація методологічних підходів, таких як структурно-функціональний, конфліктологічний, компаративіський і соціокультурний підхід, політичний, юридичний та етичний аналіз. Через поєднання цих підходів стаття пропонує комплексне розуміння питання застосування Україною збройного насилля необхідним і законним. Застосування Україною збройного насилля з метою протистояти повномасштабним діям росії, щоб відстояти власний суверенітет, територіальну цілісність і захистити населення від агресії є необхідним, справедливим і законним. Маніпулювання росією критеріями справедливої війни не позбавляє агресора від відповідальності.