Лінгвістична реконструкція в українському і російському мовознавстві ХІХ ст.

Abstract

У дисертації представлено лінгвоісторіографічне дослідження поглядів українських і російських мовознавців ХІХ ст. – 30-х рр. ХХ ст. на процедуру лінгвістичної реконструкції та аналіз практичного втілення цих поглядів. У праці враховано еволюцію ідей учених. Аналізуються відповідні праці з історичної фонетики східнослов’янських мов; показується те нове, що було внесене в теорію й практику лінгвістичної реконструкції, та виявлено, які твердження зберегли свою цінність для сучасного мовознавства. Здійснений аналіз показав особливості лінгвістичної реконструкції в працях мовознавців ХІХ ст. – 30-х рр. ХХ ст. й внесок цих учених – дослідників фонетичних систем східнослов’янських мов – у становлення процедури лінгвістичної реконструкції. Мовознавці першого періоду (20-і – 60-і рр. ХІХ ст.) інтерпретують фонетичні закони як такі, у яких звукові зміни відбуваються у формі повільної еволюції. The thesis presents the views of the Ukrainian and Russian linguists of the nineteenth century – the 30ies of the twentieth century on the procedure of linguistic reconstruction and the analysis of the practical implementation of these views. The work takes into account the evolution of the scientists’ ideas. The corresponding works on the historical phonetics of East-Slavonic languages are analyzed; the works show new ideas which were introduced into the theory and practice of linguistic reconstruction, and it was discovered which statements maintained their value for modern linguistics.