Пропаганда в інформаційному суспільстві: філософський аналіз

Abstract

The relevance of the problem. Based on the fact that today's world is characterized by the rapid development of technology, the active use of social networks and other media resources creates an opportunity to manipulate public thoughts and form negative stereotypes, the problem of propaganda becomes even more relevant. A philosophical analysis of the problem of propaganda can help reveal its roots in the social and political contexts, the mechanisms of its action and the consequences for the individual and society as a whole; define the ethical and political principles that will help guide its use; develop a strategy for countering propaganda, in particular by identifying elements that are constitutive for the implementation of effective counter-propaganda; to build a more rational, reasonable and principled communication system based on trust and openness. The purpose of the article is to study the epistemological aspect of the problem of propaganda in the context of the development of the information society. The methodological basis of the study is determined by the set goal and objectives of the work and is characterized by the application of theoretical principles of the dialectical combination of analysis and synthesis, historical and logical approaches, comparison and analogy, as well as hypothetical-deductive, comparative, structural-functional and hermeneutic methods. Research results. It was concluded that propaganda is difficult to identify due to its ambiguous, deeply structured epistemological connections and ability to "self-mask". It is emphasized that propaganda, usually defined using very superficial terminology, has a much greater epistemological amplitude than such unfounded conceptualization. It is noted that the propaganda process is a complex system of practices for deception that thrives on confusion and information overload; relies on hypocritical use of facts and truth; impersonates information and understanding; subordinates truth to lesser modalities of attention, certainty, and usefulness; as a necessary prerequisite for efficiency, requiring the presence of a tendency to gullibility, which is the axiological core of this process; has a significant number of para-epistemic devices. It is emphasized that the problem of propaganda, first of all, and must certainly be part of the philosophical discourse, as it has an epistemological, axiological and moral dimension. Актуальність дослідження. З огляду на те, що сьогоднішній світ характеризується швидким розвитком технологій, активне використання соціальних мереж та інших медіа-ресурсів створює можливість для маніпулювання суспільними думками та формування негативних стереотипів, проблема пропаганди стає архіактуальною. Філософський аналіз проблеми пропаганди може допомогти виявити її корені в суспільному та політичному контекстах, механізми її дії та наслідки для людини та суспільства в цілому; визначити етичні та політичні принципи, що допоможуть керувати її використанням; розробити стратегію протидії пропаганді, зокрема, шляхом виявлення елементів, які мають конститутивне значення для здійснення ефективної контрпропаганди; побудувати більш раціональну, обґрунтовану та принципову систему комунікації, що заснована на довірі та відкритості. Метою статті є дослідження епістемологічного аспекту проблеми пропаганди в умовах розвитку інформаційного суспільства. Методологічна основа дослідження зумовлена поставленою метою і завданнями роботи та характеризується застосуванням теоретичних принципів діалектичного поєднання аналізу і синтезу, історичного та логічного підходів, порівняння та аналогії, а також гіпотетико-дедуктивного, компаративістського, структурно-функціонального та герменевтичного методів. Результати дослідження. Було зроблено висновок, що пропаганду важко ідентифікувати через її неоднозначні, глибоко структуровані епістемологічні зв’язки та здатність до «самомаскування». Підкреслюється, що пропаганда, яку зазвичай визначають за допомогою дуже поверхневої термінології має набагато більшу епістемологічну амплітуду, ніж така неґрунтовна концептуалізація. Наголошується, що пропагандистський процес являє собою складну систему практик для обману, що процвітає через плутанину та перевантаження інформацією; спирається на лицемірне використання фактів та істини; видає себе за інформацію та розуміння; підпорядковує істину меншим модальностям уваги, достовірності та корисності; в якості необхідної передумови ефективності, потребує наявності схильності до довірливості, яка виступає аксіологічним ядром цього процесу; має у своєму розпорядженні значну кількість пара-епістемічних прийомів. Акцентується, що проблема пропаганди передусім і неодмінно повинна бути частиною саме філософського дискурсу, так як має епістемологічний, аксіологічний та морально-етичний виміри.