Цифрове мистецтво як складова сучасної культури в інформаційному суспільстві

Abstract

The article explores digital art as a result of the convergence of digital technologies and existing artistic practices that began in the middle of the last century. As a result of this convergence, there have been significant changes both in the mechanisms of creativity and in the process of formation of new directions and genres of art. Digital art is an improved version of classical art with an enhanced interactive component. In addition, the nature of the audience’s perception of a virtual work of art has also undergone changes. – from passive contemplation of the collections of virtual museums and galleries, to the active participation of the viewer in the process of creating digital art products. A new perspective that offers digital art in highlighting the phenomena of social life and the inner world of the individual is the humanization of technology, emphasis on interactivity, philosophical study of real and virtual art. As the main distinguishing feature of digital art, we note flexibility and plasticity, which implies a certain degree of freedom of action and creativity. The examples are multi-sensory projects, which include several options for the development of events depending on the choice of the consumer of this category of cultural products. Defining digital art as an artistic practice that allows the user to immerse themselves in and interact with an image through an interface, determine the aesthetic and technological logic of this process, allowing artistic expression through integration with technology. Digital art provides a new model for understanding humanistic values in the modern techno-information civilization. The purpose of this article is the analysis of digital art as an integral part of modern culture, which arises in the conditions of formation of information society and large-scale introduction of infocommunication technologies. У статті досліджено цифрове мистецтво як результат конвергенції цифрових технологій та існуючих художніх практик, що розпочалась із середини минулого століття. Унаслідок цієї конвергенції відбулись значні зміни як у механізмах творчості, так і в процесі формування нових напрямів та жанрів мистецтва. Цифрове мистецтво є удосконаленою версією класичного мистецтва з посиленою інтерактивною складовою. Крім цього, змін зазнав й характер сприйняття аудиторією віртуального мистецького твору – від пасивного споглядання колекцій віртуальних музеїв та галерей, до активної участі глядача в процесі творення. Новий ракурс, який пропонує цифрове мистецтво у висвітленні явищ соціального буття та внутрішнього світу особистості полягає гуманізації технологій, упорі на інтерактивності, філософському дослідженні реального та віртуального мистецтва. У якості головної відмітної риси цифрового мистецтва зазначимо гнучкість та пластичність, які передбачає певну ступінь свободи дій та творчості. Прикладами є мультисенсорні проекти, які включають кілька варіантів розвитку подій залежно від вибору споживача цієї категорії культурних продуктів. Визначаючи цифрове мистецтво у якості художньої практики, яка дозволяє користувачеві за допомогою інтерфейсу поринути у зображення та взаємодіяти з ним, визначаємо естетико-технологічну логіку цього процесу, яка дозволяє художньому самовираженню за допомогою інтеграції з технологією. Цифрове мистецтво пропонує нову модель осмислення гуманістичних цінностей у сучасній техно-інформаційній цивілізації. Мета даної статті аналіз цифрового мистецтва як невід’ємної складової сучасної культури, яке виникає в умовах становлення інформаційного суспільства та масштабного впровадження інфокомунікаційних технологій.