Етичне підгрунтя міркувань Аристотеля щодо майнових відносин

Abstract

Actuality of theme. Calls for the inclusion of an ethical component in all activities of modern society are becoming more and more noticeable. This significantly concerns the economic field of knowledge, in particular, the use of money, property relations, business conduct, investments, etc. The ideas of ancient thinkers regarding wealth, trade, exchange, investment and other economic phenomena and processes were largely accompanied by considerations of a moral nature and an emphasis on the need to be guided by ethical principles. Turning to Aristotle's economic provisions, which are essentially based on the principles of his ethics, allows us to build relationships in many areas of modern economic activity in a more thoughtful, adequate and prognostic way than is customary today. The purpose of the article is to show Aristotle's application of the ethical principle of the middle in relation to property relations, especially in the field of property use, investments, the attitude of economic entities to the disposal of wealth. Research methods: categorical analysis of binary oppositions, interpretation method, comparative approach. Research results. Aristotle's positions on the use of wealth, investments (giving), efficiency of allocation of funds, behavior and moral qualities of subjects of property relations are analyzed. It is emphasized that Aristotle's economic provisions essentially contain a moral component. It is shown how Aristotle uses the categories of ethics in reasoning about the use of wealth. It is emphasized that the central methodological tool in the works of the philosopher is the principle of the middle, which allows us to determine the efficiency of the activities of the subjects of property relations with the help of ethical assessment. The content of the category «virtue» is revealed in relation to the concepts of extravagance, avarice, generosity and luxury. A comparative analysis of investment relations and Aristotle's provisions on investing (giving) funds was carried out. The expediency of the moral interpretation of property relations in modern societies is substantiated. Актуальність теми. Заклики до включення етичної складової в усі види діяльності сучасного суспільства стають все більш відчутними. Це істотно стосується економічної галузі знань, зокрема, використання грошей, майнових відносин, ведення бізнесу, інвестицій тощо. Ідеї античних мислителів щодо багатства, торгівлі, обміну, вкладення коштів та інших економічних явищ і процесів значною мірою супроводжувалися міркуваннями морального характеру та наголошуванням на необхідності керуватися етичними принципами. Звернення до економічних положень Аристотеля, які істотно ґрунтуються на засадах його етики, дозволяє більш продумано, адекватно і прогностично, ніж це прийнято нині, будувати відносини у багатьох ділянках сучасної економічної діяльності. Метою статті є показати застосування Аристотелем етичного принципу середини стосовно майнових відносин, особливо в галузі користування майном, вкладень коштів (інвестицій), ставлення суб’єктів господарської діяльності до розпорядження багатством. Методи дослідження: категоріальний аналіз бінарних опозицій, метод інтерпретації, компаративний підхід. Результати дослідження. Проаналізовано позиції Аристотеля щодо користування багатством, вкладень (даяння), ефективності розміщення коштів, поведінки і моральних якостей суб’єктів майнових відносин. Наголошено, що економічні положення Аристотеля істотно містять моральну складову. Показано, як Аристотель використовує категорії етики у міркуваннях щодо користування багатством. Наголошено, що центральним методологічним засобом у працях філософа постає принцип середини, який дозволяє за допомогою етичної оцінки визначити ефективність діяльності суб’єктів майнових відносин. Розкривається зміст категорії «чеснота» у співвідношенні понять марнотратства, скупості, щедрості і розкошування. Здійснено компаративний аналіз відносин інвестування і положень Аристотеля щодо вкладення (даяння) коштів. Обґрунтовується доцільність моральної інтерпретації майнових стосунків сучасних суспільств.