Чи можлива сьогодні агапічна соціальність: контури агапелогічного підходу

Abstract

Actuality of theme. The immediate impetus for this philosophical exploration was the question: why are there so many practices and technologies of hating in the world today, and almost no practices and techniques of agaping (love-agape). And the urgency of this question does not decrease, but on the contrary, it increases many times during the war that the people of Ukraine are waging against Russian aggression. Because, relatively speaking, "agaping" and harmonizing our inner life, which leads to the growth of solidarity, mutual care, a sense of a common calling for all of us, is a weapon of the spiritual-intellectual order. The purpose of the article is to outline the theoretical and praxeological contours of the agapelogical approach, to consider the conditions for the existence of agapic sociality. Research results. An analysis of the etymology of the terms "agape love", "agape" in the conceptual-categorical apparatus of domestic philosophy and humanitarianism was made. It is noted that love already beyond the specific etymon "agape" appears as a force that ensures the unity and integrity of society. It is substantiated that the basic idea for the formation of an agapelological approach to social analysis and social practices is the opinion that love is the ontological basis of true sociality, its lack and deficiency lead to negative phenomena in social life. In this sense, through the prism of the agapelological approach, the presence of love in interpersonal and macrosocial relationships is an indicator of their authenticity and authenticity. It was concluded that the agapic meanings of the basic concept of love are related to the interpersonal, social-communicative dimension of love (marital, parental, friendly, etc.). Therefore, we can reasonably use the phrase "agapic sociality" and search for the conditions for the possibility (social-ontological, ethical, political, legal, etc.) of realizing the ideal of "agapic sociality" and "koinonic sociality", which is close in meaning, in real imperfect social life. The core of the agapelogical approach is the semantic connection of loveagape and integrity, as opposed to totality, which is a simulation of integrity; the triad "love-mind/ reasonableness-justice. Актуальність теми. Безпосереднім імпульсом для даної філософської розвідки стало питання: чому сьогодні в світі так багато практик і технологій hating (ненависті), і майже відсутні практики та техніки agaping (любові-агапе). І гострота цього запитання не зменшується, а навпаки в рази зростає під час війни, яку веде народ України проти російської агресії. Бо умовно кажучи «агапінг» і гармонізація нашого внутрішнього життя, що веде до росту солідарності, взаємної турботи, відчуття спільного поклику для всіх нас – є зброєю духовно-інтелектуального порядку. Мета статті – окреслити теоретичні та праксеологічні контури агапелогічного підходу, розглянути умови можливості існування агапічної соціальності. Результати дослідження. Зроблено аналіз етимології терминів «любовь-агапе», «агапічний» в поняттєво-категоріальному апараті вітчизняної філософії і гуманітаристики. Зазначено, що любов вже за межами конкретного етимону «агапе» постає як сила, що забезпечує єдність та цілісність суспільства. Обгрунтовано, що засадничою ідеєю для формування агапелогічного підходу до соціального аналізу та суспільних практик є думка про те, що любов – це онтологічний базис справжньої соціальності, її нестача, дефіцит призводять до негативних явищ у суспільному житті. В такому сенсі крізь призму агапелогічного підходу присутність любові у міжлюдських та макросоціальних взаєминах – індикатор їхньої справжності та аутентичності. Зроблено висновок, що агапічні смисли базового поняття любові пов'язані з міжособистіснім, соціально-комунікативним виміром любові (подружня, батьківська, дружня тощо). Тому ми обґрунтовано можемо використовувати словосполучення «агапічна соціальність» і здійснювати пошук умов можливості (соціально-онтологічних, етичних, політичних, правових тощо) реалізації ідеалу «агапічної соціальності» та близької за змістом «койнонічної соціальності» в реальному недосконалому соціальному житті. Ядром агапелогічного підходу є смисловий зв'язок любові-агапе і цілісності на відміну від тотальності, що є симуляцією цілісності; тріада «любов-розум/розумність – справедливість.