Китай в міжнародних економічних організаціях АТР

Abstract

The growing role of economic associations and trade and economic agreements of regional importance integration in the context of the study of foreign policy and evaluation of its power, in recent years is exacerbated by trends in the restructuring of international relations and the introduction of a “new” world order. The United States, Japan and China, which are influential players in the international arena, along with sufficiently economically developed countries such as Australia, New Zealand, Canada, found itself in the Asia-Pacific region, along with Russia, South Korea, Malaysia, Indonesia, Thailand, Brunei, Vietnam, etc. This differentiation by economic criterion leads to a slowdown in economic integration processes in the region and the emergence of regional competition between the United States and China. Today, trends in the regionalization of international relations and the world economy, crossborder cooperation, neighborhood policy have inevitably influenced and defined China’s main conceptual approaches to the modern system of international relations and vision of its role at the regional and global levels. Defining the role of China’s foreign policy in the Asia-Pacific region through the prism of its participation in international economic organizations of the region will provide an opportunity to assess the advantages and obstacles in the formation of regional geopolitical strategies by the states of the region. The methodological basis of the research is the following methods: historical, comparative, modeling. The Asia-Pacific region is one of the most attractive areas of foreign policy and cooperation for China, given its geographical location. As a supporter of a multipolar world order, China undoubtedly assumes the role of leader of the Asia-Pacific region, in light of the historical events of recent years, trying to counterbalance the foreign policy strategies of other countries. The cultural and religious diversity of the Asia-Pacific region gives grounds to draw conclusions about the impossibility of classifying these factors as priorities in the regional integration processes in the Asia-Pacific region. The main factors that have become fundamental in shaping regional integration processes in the Asia-Pacific region are geographical proximity and interest, which is the key to economic cooperation and have defined traditional economic ties. Against the background of this assessment of the Asia-Pacific region and global world processes, it is possible to state that one of China’s foreign policy vectors today is to increase its role in international world organizations and create new integration associations that would primarily reflect the interests of developing countries. and, as a consequence, conducting a policy of their investment and encouragement of integration processes. Збільшення ролі інтеграційних економічних об’єднань та торгівельно-економічних угод регіонального значення в контексті дослідження зовнішньої політики держав та оцінки її влади, в останні роки посилюється тенденціями перебудови устрою міжнародних відносин та започаткуванням «нового» світового порядку. США, Японія та Китай, які відносяться до впливових гравців міжнародної арени, поряд з достатньо економічно розвинутими країнами, такими як Австралія, Нова Зеландія, Канада, опинилася в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні разом із РФ, Південною Кореєю, Малайзією, Індонезією, Таїландом, Брунеєм, В’єтнамом тощо. Вказана диференціація за економічним критерієм призводить до уповільнення інтеграційних економічних процесів в регіоні та виникненням регіональної конкуренції поміж США та Китаєм. Сьогодні тенденції з регіоналізації міжнародних відносин та світової економіки, транскордонного співробітництва, політики «добросусідства» неодмінно вплинули та визначили основні концептуальні підходи Китаю до сучасної системи міжнародних відносин та баченні своєї ролі на регіональному та світовому рівнях. Визначення ролі зовнішньополітичної діяльності Китаю в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні крізь призму його участі в міжнародних економічних організаціях регіону надасть можливість оцінити переваги та перешкоди в формуванні регіональних геополітичних стратегій державами регіону. Методологічною основою дослідження є методи: історичний, порівняльний, моделювання. Азіатсько-Тихоокеанський регіон для Китаю, з урахуванням його географічного положення, є одним із найпривабливіших напрямків зовнішньої політики та співробітництва. Будучи прихильником багатополярного світового устрою, Китай, безперечно, бере на себе роль лідера Азіатсько-Тихоокеанського регіону, в світлі історичних подій останніх років, намагається скласти противагу зовнішньополітичним стратегіям інших країн. Культурне та релігійне розмаїття Азіатсько-Тихоокеанського регіону надає підстави зробити висновки щодо неможливості віднесення вказаних факторів до пріоритетних в інтеграційних регіональних процесах в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Основними чинниками, які стали основоположними в формуванні регіональних інтеграційних процесів в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, є географічна близькість та зацікавленість, що є запорукою економічного співробітництва та визначили традиційні економічні зв’язки. На фоні вказаної оцінки Азіатсько-Тихоокеанського регіону та глобальних світових процесів, можливо констатувати, що одним із зовнішньополітичних векторів Китаю сьогодні є збільшення ролі в міжнародних світових організаціях та створення нових інтеграційних об’єднань, які б відображали, першочергово, інтереси країн, що розвиваються, і, як слідство, проведення політики їх інвестування та заохочення до інтеграційних процесів.