Сутність і рамки громадянського суспільства в умовах демократії: теоретичний вимір та систематизація

Abstract

The article analyzes and systematizes basic approaches to understanding the essence and framework of civil society in the conditions of democracy and for democracy. These approaches traditionally developed since the 18th to the beginning of the 19th centuries and are still evolving, because they outline the democratization potential of civil society quite differently. The author argued that democracy is encouraged, developed and protected when it is supported and promoted by civil society outside the framework of political and economic systems. Since it is civic/non-governmental organizations and other representatives of society that help elected officials remain influential within the political system, and that is why civil society is one of the non-institutional prerequisites of democratization and a «safeguard» against a «rollback» from democracy to autocracy in certain countries. Thus, the more democratic a country is (and therefore its political and economic systems), the more it owes to the development of civil society. This is empirically confirmed by the conclusion that there is more democracy where institutions and components of civil society are more developed ones. In addition, the faster the development and strengthening of civil society began, the higher, on average, the level of development of democracy (in a country or region) is currently. Nevertheless, the level of civil society influence on the country and its democratization depends on the chosen approach to understanding civil society, the context, the specific state, the logic of its political and socio-economic development, history, as well as the current level of democracy development. At the same time, it was found that if civil society did manage to influence democratization and even consolidation of democracy in certain country, this does not mean that this country cannot stop being democratic or that the processes opposite to democratization cannot begin in it. All the obtained conclusions were confirmed and checked on the example of the countries of Central-Eastern Europe. У статті проаналізовано та систематизовано базові підходи до розуміння суті та рамок громадянського суспільства в умовах демократії і для демократії. Ці підходи традиційно розвинулись із XVIІI – початку ХІХ століть та еволюціонують досі, адже доволі по-різному окреслюють демократизаційний потенціал громадянського суспільства. Аргументовано, що загалом демократія заохочується, розвивається і захищається тоді, коли її підтримує та просуває громадянське суспільство поза рамками політичної та економічної системи. Адже саме громадські/неурядові організації та інші представники соціуму допомагають виборним посадовцям у рамках політичної системи лишатись впливовими, а тому громадянське суспільство є однією з неінституційних передумов демократизації і «запобіжником» «відкату» від демократії до автократії в тих чи інших країнах. Відтак чим більш демократичною є країна, а тому і її політична та економічна система, тим вона більше завдячує розвитку громадянського суспільства. Емпірично це підтверджено висновком, що більше демократії є там, де розвиненішими є інститути і складові громадянського суспільства. Крім того, чим швидше почались розвиток і зміцнення громадянського суспільства, тим у середньому вищим є рівень розвитку демократії (в країні чи регіоні) поточно. Тим не менше, рівень впливу громадянського суспільства на державу і її демократизацію залежить від обраного підходу розуміння громадянського суспільства, контексту, конкретної держави, логіки її політичного та соціально-економічного розвитку, історії, а також поточного рівня розвитку демократії. Разом із цим, виявлено, що якщо громадянське суспільство таки зуміло вплинути на демократизацію і навіть консолідацію демократії в тій чи іншій країні, це ще зовсім не означає, що ця країна не може перестати бути демократичною або ж що в ній не можуть початись процеси, протилежні демократизації. Всі отримані висновки підтверджено і перевірено на прикладі країн Центрально-Східної Європи.