Перехід від інкрементальної до неінкрементальної стратегії у процесі ратифікації Україною Стамбульської конвенції

Abstract

This article demonstrates the difference between the two concepts of political decisionmaking, incremental and non-incremental, using the case of the decision to ratify the Istanbul Convention by Ukraine. Political science distinguishes between incremental and nonincremental concepts of political decision-making. Researchers often separate the political decisions to which they should be applied. However, there is a class of decisions that require the application of both concepts, as their adoption took place under the conditions of a strategic change of course. In 2011, Ukraine joined the list of countries that have signed the Council of Europe Convention on preventing and combating violence against women and domestic violence. The process from signing to ratification of the document took more than 11 years. The purpose of this article is to identify possible reasons for the transition from an incremental to a non-incremental strategy in the decision-making process on Ukraine’s ratification of the Istanbul Convention. In order to identify and explain the transition from an incremental to a non-incremental strategy, the method of event data analysis in the period from 2011 to 2022, discourse analysis of media texts, and the socio-legal method were applied. The major volume of data, including the texts of legal acts, was collected from the website of the Verkhovna Rada of Ukraine. Information on the political process was obtained from the website of the official Internet office of the President of Ukraine, and the Internet resources of Ukrainian and foreign media. The results of the study suggest that the change in the government’s strategy and the intensification of events related to the adoption of the Istanbul Convention were jointly influenced by several factors, including the change of political leadership, growing demands from stakeholders, and significant changes in the environment. The concept of nonincrementalism proved to be more effective in the face of the impossibility of reconciling diametrically opposed public interests than the concept of incrementalism. Стаття ілюструє відмінність двох концепцій прийняття політичних рішень, інкрементальної та неінкрементальної, на прикладі ухвалення рішення про ратифікацію Україною Стамбульської конвенції. Політична наука розрізняє інкрементальну та неінкрементальну концепції прийняття політичних рішень. Дослідники часто розділяють політичні рішення, до аналізу яких їх варто застосовувати. Втім, існує клас рішень, аналіз яких потребує застосування обох концепцій, оскільки їхнє прийняття відбувалося в умовах стратегічної зміни курсу. У 2011 році Україна стала однією з країн, що долучилися до підписання Конвенції Ради Європи про запобігання насильству проти жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами. Шлях від підписання до ратифікації документу тривав понад 11 років. Метою статті є виявлення можливих причин переходу від інкрементальної до неінкрементальної стратегії у процесі прийняття рішення про ратифікацію Україною Стамбульської конвенції. З метою виявити і пояснити перехід від інкрементальної до неінкрементальної стратегії було застосовано метод аналізу подієвих даних у період з 2011 по 2022 роки, дискурс-аналіз медіа-текстів та політико-правовий метод. Основний масив даних, зокрема тексти нормативно-правових актів, було зібрано на сайті Верховної Ради України. Інформацію про перебіг політичного процесу було отримано з веб-сайту Офіційного інтернет-представництва Президента України, інтернет-ресурсів українських та закордонних ЗМІ. Результати дослідження дозволяють стверджувати, що на зміну стратегії влади та інтенсифікацію подій щодо прийняття Стамбульської конвенції мали сукупний вплив декілька чинників зокрема зміна політичного керівництва, зростання вимог, що висуваються зацікавленими сторонами та істотні зміни в навколишньому середовищі. Концепція неінкременталізму виявилась більш дієвою в умовах неможливості узгодження діаметрально протилежних суспільних інтересів, аніж концепція інкременталізму.