In the wake of ancient interlingual contacts: proto-slavonic *činьna pьrtь & eastern iranian *činṷa[n]t-partu- (one case of ritual microtext tracing)

Abstract

Interlingual contacts between Eastern Iranian and Slavonic ethnic groups of pre-state epoch is a scientific problem, which is still only fragmentary developed in comparative-historical linguistics. Findings in the field of Slavonic and Iranian lingual antiquities appear to be more modest against the background of the successes of other directions in philological thought, investigating exchange of cultural experience, reflected in the languages of historical epoch. However, the fact of fewness of SLAVO-IRANICA reliable examples by no means reduces their cognitive importance. For example, investigations about collaborative Slavonic and Iranian innovations in the language of ritualized actions at the level of common elements of sacral and mythological text seem to be very important for modern diachronical linguistics and historical science (cf. scientific works of O. N. Trubachev, V. N. Toporov, Viach. Vs. Ivanov, A. K. Shaposhnikov). Conclusions from these works enable us to form an opinion about the nature and depth of both cultures interaction through the linguistic reconstruction, based on singling out in languages ideologically close formulaic expressions (constructions) with etymologically homogeneous lexical composition. Міжмовні контакти між східноіранськими та слов'янськими етносами додержавної доби є науковою проблемою, яка ще фрагментарно розроблена в порівняльно-історичному мовознавстві. Знахідки в галузі слов'янських та іранських мовних старожитностей видаються скромнішими на фоні успіхів інших напрямів філологічної думки, що досліджують обмін культурним досвідом, відображеним у мовах історичної епохи. Однак факт нечисленності достовірних прикладів SLAVO-IRANICA аж ніяк не зменшує їхнього пізнавального значення. Наприклад, дуже важливими для сучасної діахронічної лінгвістики та історичної науки видаються дослідження про спільні слов’янські та іранські інновації в мові ритуальних дій на рівні спільних елементів сакрального та міфологічного тексту (пор. наукові праці О. Н. Трубачова, В. Н. Топорова). , В. В. Іванов, А. К. Шапошников). Висновки з цих праць дозволяють скласти думку про характер і глибину взаємодії обох культур шляхом мовної реконструкції, заснованої на виділенні в мовах ідейно близьких формульних виразів (конструкцій) з етимологічно однорідним лексичним складом.