Життя та смерть в духовному досвіді українського народу

Abstract

The article examines the philosophical aspects of life and death in the spiritual experience of the Ukrainian people. It is determined that the philosophy of life is a direction in which everything that exists is considered as a manifestation of life, as a primordial reality that can be grasped only intuitively, in which mind and matter are not identical. If the spiritual experience of the Ukrainian people is analyzed on a vertical level, then there is a correlation between the desire to strive for the highest universal human value, to overcome the utilitarian limitations of everyday life, and the discovery of transpersonal meaning in human unity. Three aspects in the process of human life are considered: life wisdom, care for life and life practice. It was revealed that since ancient times, people were afraid and at the same time interested in everything unknown, but the most unknown and incomprehensible was the mystery of death. Death has both the uncertainty of experience and the precision of knowledge about it, so it can act as the most terrifying and most uncertain human experience. It was found that in Ukrainian spiritual culture, death is the mystery of life, an unsolved mystery, the inevitable end and collapse of all living things. Devotion to life is not an ideal given, but actually a person's infinite devotion to life through self-expression during life, and to that extent can be the creativity of an individual's life. Today in Ukraine there is a very clear call to bear witness in social, political, spiritual and philosophical ways to protect the innocent, proclaim the kingdom in darkness and bring light. The spiritual life of the people of Ukraine, its future depends primarily on the spirituality and national consciousness of each of us. The war in Ukraine, visible and invisible, is the epicenter of the intense pulsation of Ukrainian humanity, which culminates in the simultaneous development of two profound national processes. It is the heroic mass performances of the citizens of Ukraine that give it the right to claim the emergence, and therefore the existence, of the Ukrainian state, which will never "die and disappear from the face of the earth and will live forever." У статті досліджуються питання філософських аспектів життя та смерті у духовному досвіді українського народу. Визначено, що філософія життя є напрямом, у якому все існуюче розглядається як прояв життя, як первісна реальність, яку можна осягнути лише інтуїтивно, в якій розум і матерія не тотожні. Якщо духовний досвід українського народу аналізувати на вертикальному рівні, то існує кореляція між бажанням прагнути до найвищої загальнолюдської цінності людини, до подолання утилітарних обмежень повсякденного життя та відкриттям трансперсонального сенсу в людській єдності. Розглянуто три аспекти в процесі життя людини: життєва мудрість, турбота про життя та життєва практика. Виявлено, що з давніх-давен люди боялися і водночас цікавилися всім невідомим, але найбільш невідомим і незбагненним була таємниця смерті. Смерть має як невизначеність досвіду, так і точність знання про неї, тому вона може діяти як страшний і найбільш невизначений людський досвід. З’ясовано, що в українській духовній культурі смерть – це таємниця життя, нерозгадана таємниця, неминучий кінець і крах усього живого. Відданість життю – це не ідеальна даність, а фактично нескінченна відданість людини життю через самовираження протягом життя, і в цій мірі може бути креативністю життя окремої людини. Сьогодні в Україні є дуже чіткий заклик свідчити соціальними, політичними, духовними та філософськими способами, щоб захистити невинних, проголосити царство в темряві та принести світло. Духовне життя народу України, його майбутнє залежить передусім від духовності та національної свідомості кожного з нас. Війна в Україні, видима й невидима, є епіцентром напруженої пульсації українського людства, що завершується одночасним розвитком двох глибинних національних процесів. Саме героїчні масові виступи громадян України дають їй право претендувати на появу, а отже, і на існування української держави, яка ніколи «не вмре і не зникне з лиця землі і житиме вічно».