Логос як джерело формування європейської культури мислення в тлумаченні Г. Гадамера

Abstract

According to the founder of philosophical hermeneutics, Hans-Georg Gadamer, the main problem of the crisis of human existence is the loss of the ability of a person to understand himself and the surrounding world, which inevitably leads to the formation of a pseudo-reality. In his acclaimed book «Truth and Method» Gadamer points out the following: the doctrine of Logos is the very basis of European thought. Having surveyed the cultural and philosophical connotations of Logos, Gadamer turned that it is a basis not only for Greek philosophy but for European mindset as such. The principle of Logos, a German philosopher claims, is extremely important to communication and dialogue, therefore, the loss of Logos leads to dramatic challenges and crises. After extensive research of the Logos doctrine, Gadamer proposed its typology: 1. Heraclitus’ conception; 2. Pythagorean and Plato’s teaching of Logos; 3. Christian doctrine of Logos according to the fourth gospel; The first one has closely related to the idea that Logos is a law of the Universe. The second one is involved in dialogue and the meaning of the speech. The third one is the embodiment of the Holy Trinity. According to Gadamer, for Christian thought to the incarnation is closely connected to the problem of the word. He notes, the interpretation of the mystery of the Trinity, was the most important task confronting the thinking of the Middle Ages. Concerning the prologue to the Gospel of John, Gadamer notes that theology became a dimension foreign to Greek thought. Gadamer points out, that the Word became flesh and if it is only in the incarnation that spirit is fully realized, then the logos is freed from its spirituality, which means, at the same time, from its cosmic potentiality. The uniqueness of the redemptive event introduces the essence of history into Western thought, brings the phenomenon of language out of its immersion in the ideality of meaning, and offers it to philosophical reflection. Актуальність проблеми. Культурні процеси сьогодення зазнають суттєвої трансформації у контексті глобалістичного виміру сучасності. Війна у центрі Європи – це великий іспит для європейської цивілізації. Агресія Росії проти України – це випробування не тільки для українського народу, але й іспит на людяність для європейського, американського суспільства і людства в цілому. З точки зору засновника філософської герменевтики Г. Гадамера головною проблемою кризи людського існування є втрата людиною здатності розуміння себе і навколишнього світу, що невідворотно призводить до формування псевдореальності. Це світ – спотворення дійсності, хибного мислення і світосприйняття, що, зрештою, веде людство до самознищення. У цьому контексті як ніколи важливим є звернення до історико-філософської традиції європейської цивілізації. Адже європейська філософія від самого початку ще на рівні інтуїтивного пояснення універсального принципу існування поставила питання про об’єктивний зміст буття і діяльності розуму, про всезагальний закон існування, про закон світового руху і розвитку, діалектика якого є основою формування гармонії світу. Цей принцип ще в Античній філософії назвали «логосом». Для Геракліта «логос» – загальнокосмічний закон, що тлумачився як «розумне слово», для Зенона Кітійського «логос» – це Божественний розум, для Філона Александрійського «Логос» – це всезагальний принцип осягнення дійсності. Однак Г. Гадамер актуалізував поняття «логос» в контексті сучасної планетарної кризи існування людства. Повернення до «логосу» – це повернення до культурного простору, в якому людина може утверджуватися, відновлюватися і самореалізовуватися, набуваючи здатності комунікативних практик. Отже, «логос» – це одна із фундаментальних засад формування європейської цивілізації і її культури мислення. Мета та завдання. Розкриття поняття «Логос» як культурно-онтологічної засади формування європейського культурного простору і мислення як його складової. Методи дослідження – герменевтичний (встановлення конотацій «логосу», феноменологічний (розчищення простору дослідження – аналіз роботи Г. Гадамера «Істина і метод») та діалектичний (розвиток поняття «логос». Результати дослідження. У статті показано, що поняття «логос» є фундаментальним для становлення традиції європейського мислення. Антична філософія, у якій зародився «Логос» називає його першоосновою і принципом буття, а також визначає його як глибинний сенс не тільки як мови, а й реальності. У християнстві «Логос» ототожнюється з Ісусом Христом, і є Боголюдиною, іпостассю Бога-Сина у Святій Трійці. Європейська цивілізація утверджуючись цим принципом, стала здатною поєднати в собі об’єктивну реальність із суб’єктивним наповненням світу, гармонізуючи таким чином, людину і суспільство.