Категоріальні основи дослідження гібридної війни як частини сучасної політико-правової реальності

Abstract

The article examines scientific views and different approaches to the formation of the concept of hybrid war. The specifics of its development from the first public use to the moment of the invasion of the Russian Federation into Ukraine are revealed. The author identifies the main features of hybrid warfare. It is noted that the understanding of the concept of hybrid war was formed on the example of the Russian-Ukrainian war. The term “hybrid war” is defined. It is substantiated that, regardless of the term used to designate modern hybrid confrontations, the motives and methods of these forms of interstate aggression remain unchanged.The main characteristics of hybrid warriors include the following: the initiator of a “hybrid” war is a state with a totalitarian and neo-imperialist regime, which in the internal political aspect hopes for the “spirit of victory”; the invasion begins without an open declaration of war, the aggressor denies his own presence and obvious expansion (that is, legally it is not war, but in fact it is not peace); involvement in long and ineffective negotiations, which is actively used for all kinds of political pressure on the international community and participants in the conflict; the involvement of armed forces in small numbers and means of informational influence are combined; non-traditional means of fighting play an important role – cyber attacks, guerrilla warfare, passive resistance, terrorist acts, psychological warfare, support of anti-government groups, support of anti-government movements (parties), etc.; a war between adversaries whose military forces have a significant imbalance: regular army, irregular military formations, mercenaries, “ideological fighters” with government forces, exiled units of representatives of the third party, militants, terrorists, criminal elements. It was concluded that the hybrid war is a complex of economic, financial, material and technical, informational and propaganda and military measures carried out for the purpose of disinformation, intimidation, creation of internal social and national contradictions, which allow to deprive the opposing party of actual sovereignty. Perhaps, after the end of the Russian-Ukrainian war, the concept of “hybrid” war will be used as a proper name only in relation to the Russian Federation’s war with Ukraine.Keywords: war, hybrid war, hybrid conflict, hybrid threat, armed conflict, Russian-Ukrainian war. У статті розглянуто наукові погляди та різні підходи щодо формування поняття гібридної війни. Виявлено специфіку його розвитку з першого публічного використання і до моменту вторгнення Російської Федерації в Україну. Автором визначено основні ознаки гібридної війни. Зазначено, що розуміння концепту гібридної війни сформоване на прикладі російсько-української війни. Надано визначення терміну «гібридна війна». Обґрунтовано, що, незалежно від терміну для позначення сучасних гібридних протистоянь, мотиви та методи цих форм міждержавної агресії залишаються незмінними. До основних ознак гібридних воїн можна віднести наступне: ініціатором «гібридної» війни є держава з тоталітарним та неоімперіалістичним режимом, які у внутрішньо-політичному аспекті сподіваються на «дух перемог»; вторгнення починається без відкритого оголошення війни, агресор заперечує власну присутність та очевидну експансію (тобто, юридично це не війна, але фактично й не мир); втягування у тривалі й малоефективні перемовини, які активно використовується для різного роду політичного тиску на міжнародну спільноту та учасників конфлікту; поєднуються залучення збройних сил у невеликій кількості та засобів інформаційного впливу; вагому роль відіграють нетрадиційні засоби ведення бою – кібератаки, партизанська війна, пасивний опір, терористичні акти, психологічна війна, підтримка антиурядових угрупувань, підтримка антиурядових рухів (партій) тощо; війна між противниками, у військових силах яких є істотний дисбаланс: регулярна армія, нерегулярні військові утворення, найманці, «ідейні борці» з урядовими силами, заслані загони представників третьої сторони, бойовики, терористи, кримінальні елементи. Зроблено висновок, що гібридна війна – це комплекс економічних, фінансових, матеріально-технічних, інформаційно-пропагандистських та військових заходів, що здійснює з метою дезінформування, залякування, створення внутрішніх суспільних і національних протиріч, що дозволяють позбавити протиборчу сторону фактичного суверенітету. Можливо, після закінчення російсько-українського війни поняття «гібридна» війна буде застосовуватися, як власна назва лише у відношенні війни РФ з Україною.