Revisions to the theory of political discourse analysis

Abstract

Стаття присвячена опису класичних підходів до розуміння політичного дискурс-аналізу як одного з найперспективніших методів загального політичного аналізу. У статті розглядаються як гілки критичного дискурс-аналізу, запропонованого Г. Кресом та Л. Чоуліаракі (соціо-семантичний підхід), Н. Ферклоу та Р. Водак (соціокультурний підхід) та Т. Ван Дейком (соціокогнітивний підхід), так і постмодерна теорія дискурс- аналізу, запропонована М. Фуко і розвинута його послідовниками, зокрема Е. Лакло та Ш. Муфф. Метою статті є аналіз даних підходів та їх порівняння для подальшого розвитку політичного дискурс аналізу. Актуальність статті зумовлена низкою чинників. По-перше, сучасні методи дослідження політичної реальності зазнають кризи, вони стають все менш ефективними для осягнення суспільних процесів нашого часу, тож справедливо, що вони мають бути переглянуті та удосконалені. По-друге, з кожним днем зростає популярність міждисциплінарних методів досліджень, а політичний дискурс аналіз вбачається яскравим прикладом такого методу. По-третє, свідомість, що досі вважається недостатньо дослідженим у соціальних науках феноменом, нарешті може бути замінена на мову, тобто цеглинки, з яких ця сама свідомість складається і завдяки яким може функціонувати в соціальному просторі. Такий підхід дає нам змогу нівелювати фізико-білогічні прояви свідомості на користь соціальних, що дозволяє максимально точно інтерпретувати соціально-політичну дійсність сучасності та передбачувати майбутні зміни. У результаті, ми визначаємо політичний дискурс-аналіз як різновид загального політичного аналізу, що базується на постмодерністській теорії дискурсу. Ми переконані, що такий вид аналізу має найбільші перспективи для дослідження таких суспільних процесів і соціальних відносин, як влада, конфлікти, нерівність, питання політичної ідентичності тощо. Дана стаття буде цікавою як для тих, хто займається політичним дискурс аналізом та розвиває його, так і для інших науковців, хто досліджує філософію науки, методологію, політичну психологію, кількісні та якісні методи дослідження у соціальних науках. This article describes classical approaches to understanding political discourse analysis as one of the most promising methods of political analysis. The article examines both the critical discourse analysis approaches proposed by G. Kress and L. Сhouliaraki (socio-semantic approach), N. Fairclough and R. Wodak (socio-cultural approach), and T. Van Dijk (sociocognitive approach), as well as the postmodern theory of discourse analysis proposed by M. Foucault and developed by his followers, in particular E. Laclau and S. Mouffe. The objective of this essay is to compare and contrast different methodologies for the advancement of political discourse analysis. There are a number of factors that make this article relevant. In the first place, modern methods of studying political reality are in crisis. They are no longer as effective at comprehending the social processes of our time as they once were. Secondly, the popularity of interdisciplinary research methods is growing every day, and political discourse analysis is seen as a vivid example of such a method. Thirdly, consciousness, which is still considered an insufficiently studied phenomenon in the social sciences, can finally be replaced by language. Language or discourse is considered here as the bricks of which consciousness is composed and thanks to which it can perform in the social space. This approach allows us to ignore the physical and biological manifestations of consciousness in favor of social ones, which allows us to interpret the socio-political reality of our time as accurately as possible and predict future changes. As a result, we define political discourse analysis as a kind of general political analysis based on postmodern discourse theory. We are sure that this type of analysis has the greatest prospects for the study of such social processes and social relations as power, conflicts, inequality, political identity, etc. This article will be interesting for those who are engaged in political discourse analysis and developing it, as well as for other scholars who study the philosophy of science, methodology, political psychology, and quantitative and qualitative research methods in the social sciences.