Eastern partnership: history of emergence and functioning

Abstract

У статті досліджено становлення (ЄПС) Європейської політики сусідства. Зазначено, що після широких консультацій всередині ЄС, а також консультацій із його сусідами, офіційно була проголошена в 2004 р. «Європейська політика сусідства», яка охопила 16 держав, а саме: Алжир, Вірменію, Азербайджан, Білорусь, Єгипт, Грузію, Ізраїль, Йорданію, Ліван, Лівію, Молдову, Мароко, Палестину, Сирію, Туніс та Україну. Щоб диференціювати співпрацю з вищезгаданими державами, ЄС використав «Плани дій» (Action Plans) створений в результаті двосторонніх переговорів. Також у статті проаналізовано історію винекнення та розвитку ініціативи Східного партнерства ЄС, яка паралельно формувалась і розвивалась із ЄПС та ідеєю «Середземноморського союзу». Зокрема, визначено особливості започаткування та функціонування (СП) Східного партнерства. Варто підкреслити, що проект СП був реалізований Європейським союзом в рамках Європейської Політики Сусідства і саме Польща і Велика Британія привернули увагу до нього. Східне партнерство включало співпрацю з шістьма державами: Білоруссю, Україною, Молдовою, Грузією, Вірменією та Азербайджаном. Основними цілями ініціативи були: встановлення політичної співпраці, створення поглиблених та зміцнених зон вільної торгівлі, а також скасування візового режиму. У рамках реалізації проекту також створено п’ять основних ініціатив, на основі яких створено чотири тематичні галузеві платформи для двосторонніх дискусій, щоб зблизити держави Східної Європи та Кавказу з ЄС. Варто зазаначити, що програма СП мала вагоме значення для України та дала можливість стати реальним регіональним лідером у співпраці з Європейським Союзом. The article examines the formation of the European Neighborhood Policy (ENP). It is noted that after extensive consultations within the EU, as well as consultations with its neighbors, the «European Neighborhood Policy» was officially announced in 2004, which covered 16 states, namely: Algeria, Armenia, Azerbaijan, Belarus, Egypt, Georgia, Israel, Jordan, Lebanon, Libya, Moldova, Morocco, Palestine, Syria, Tunisia and Ukraine. In order to differentiate cooperation with the above-mentioned states, the EU used «Action Plans» created as a result of bilateral negotiations. The article also analyzes the history of the emergence and development of the EU’s Eastern Partnership initiative which was formed and developed in parallel with the ENP and the idea of the «Mediterranean Union». In particular, the specifics of the establishment and functioning of the Eastern Partnership (EaP) have been determined. It is worth emphasizing that the EaP project was implemented by the European Union within the framework of the European Neighborhood Policy, and it was Poland and Great Britain that drew attention to it. The Eastern Partnership included cooperation with six states: Belarus, Ukraine, Moldova, Georgia, Armenia and Azerbaijan. The main goals of the initiative were: the establishment of political cooperation, the creation of deepened and strengthened free trade zones, as well as the abolition of the visa regime. As part of the implementation of the project, five main initiatives were also created, on the basis of which four thematic sectoral platforms were created for bilateral discussions to bring the states of Eastern Europe and the Caucasus closer to the EU. It is worth noting that the EaP program was of great importance for Ukraine and provided an opportunity to become a real regional leader in cooperation with the European Union.