Загальноєвропейська/національна/регіональна ідентичності в політичних процесах сучасної Європи

Abstract

The concept of “Europe of regions” – which positions the regional network as a key element of the fundamental projects of European construction – is currently experiencing a systemic crisis, because the member states have not given up on their regions, neither in terms of political capacity, institution building or land use planning, just like the regions did not come to terms with the denial of the Europe of the Regions. It is determined that there is a need to adopt cooperative methods of collective action, given that the European context should be able to encourage the creation of networks and the establishment of good practices shared between regional democratic experiences. The democratic stake represented by the region is also present in the debate on the independence of “meso” entities such as Catalonia and Scotland. These debates highlight the democratic stake in the sense that proponents of such independence very often insist on a new form of democratic state that they want to create, which is not a central state along the lines of the one against which they invest so much energy to fight, claiming the potential status of “member states” of the European Union. It is possible to present the European model of identity as follows: European identity, an existing and fairly rooted national identity, and under it a reborn regional identity. This model makes political management in Europe an extremely difficult task. The historical boundaries of regions in Europe often do not coincide with the boundaries of national states. Apart from Spain, Catalans and Basques live in France, Hungarians in Transylvania and Serbia, Italians in Croatia. Such a situation creates significant difficulties in the functioning of national states, but despite all this, the construction of European identity was and remains an extremely important and difficult task, given that historically the idea of a supranational community has not been formed on a mass level. In today’s Europe, it is possible to be simultaneously aware of one’s national belonging as Catalan, Spanish and European or Scottish, Italian and European, that is, to recognize all three levels of identity, while at the same time not excluding the possibility of arguing about the importance of each level separately. It is indicated that in the history of Europe, rivalry and wars prevailed over forms of collective behavior. In addition to the regional level of identity “underneath” there is another level – the identity of migrants. The most serious problem for the EU states is represented by migrants who came from countries that are culturally very different from Europe. Поняття «Європи регіонів», яке позиціонує регіональну мережу як ключовий елемент основоположних проєктів європейського будівництва, переживає нині системну кризу, адже держави-члени не відмовилися від своїх регіонів ні з точки зору політичної спроможності, інституційного будівництва чи планування використання земель, так само, як регіони не змирилися із запереченням Європи регіонів. Визначено, що є потреба прийняття кооперативних методів колективних дій з огляду на те, що європейський контекст повинен бути здатним заохочувати створення мереж та встановлення належної практики, поділеної між регіональним демократичним досвідом. Демократична частка, представлена регіоном, також присутня в дебатах про незалежність «мезо» утворень, таких як Каталонія та Шотландія. Ці дебати висвітлюють демократичну частку у тому сенсі, що прихильники такої незалежності дуже часто наполягають на новій формі демократичної держави, яку вони хочуть створити, яка не є центральною державою за зразком тієї, проти якої вони вкладають стільки енергії для боротьби, претендуючи на потенційний статус «держави-члена» Європейського Союзу. Європейську модель ідентичності можна представити саме так: європейська ідентичність, наявна і досить вкорінена національна ідентичність і під нею відроджується регіональна ідентичність. Ця модель робить вкрай складним завдання політичного управління в Європі. Історичні межі регіонів в Європі часто не збігаються з межами національних держав. Каталонці і баски живуть, крім Іспанії, у Франції, угорці – в Трансільванії і Сербії, італійці – в Хорватії. Подібна ситуація створює значні труднощі у функціонуванні національних держав, але при всьому цьому конструювання європейської ідентичності було і залишається вкрай важливим і непростим у реалізації завданням, з урахуванням того, що історично ідея наднаціональної спільності на масовому рівні не сформувалася. У сучасній Європі можна одночасно усвідомлювати свою національну приналежність каталонцем, іспанцем і європейцем або шотландцем, італійцем і європейцем, тобто визнавати всі три рівні ідентичності, що водночас не виключає можливості сперечатися про вагомість кожного рівня окремо. Вказано, що в історії Європи суперництво і війни переважали над формами колективної поведінки. Крім регіонального рівня ідентичності, «під ним» існує ще один рівень – ідентичність мігрантів. Найсерйознішу проблему для держав ЄС являють мігранти, які приїхали з країн, що за типом культури сильно відрізняються від Європи.