Зовнішня політика ЄС щодо російсько-української війни (2014–2022 рр.)

Abstract

The article deals with theoretical concepts of the political representation of ethnic minorities. The author analyzes four theoretical models, which in particular present the problems of the political representation of minority ethnic groups: the concept of consociational democracy, the integration model, the ethnocratic theory and the concept of multiculturalism. Based on the study of the works by Arend Lijphart, Donald L. Horowitz, Zhan Toshchenko, Sammy Smooha, Will Kymlicka and Chandran Kukathas, the author’s analysis, synthesis and comparison in the perspective of the basic models of political representation of ethnic minorities was made. It was found that in the works of Arend Lijphart and Donald L. Horowitz, opposite methods of solving both inter-ethnic contradictions and the problem of politicization of ethnicity, representation of minorities in power and their participation in politics are laid down. Arend Lijphart concept of consociational democracy gives greater importance to the autonomy of ethnic groups in a multicultural environment. On the other hand, conflict expert Donald L. Horowitz focuses on the control of the particularistic tendencies of certain ethnic groups by the state. In the context of Zhan Toshchenko’s ethnocratic concept, the issue of political representation is considered indirectly within the framework of such ethno-social phenomena as racism, fascism, nazism and chauvinism (misanthropic type of ethnocracy); nationalism, separatism and fundamentalism (transformed types of ethnocracy); ethnism, ethnonihilism, «national spasm» and ethnoisolationism (latent types of ethnocracy). The political representation of minority ethnic communities acquires the greatest potential under the conditions of separatism. The theory of multiculturalism offers minorities the most optimal way to political representation through the protection of their ethno-cultural identity. According to Will Kymlicka, national (ethnic) minorities and indigenous peoples, unlike groups of immigrants and «meteks», have a right to collective self-government, including the acquisition of the territorial autonomy status. Distinguishing two versions of multiculturalism («soft» and «hard»), Chandran Kukathas proposes to apply in practice a set of measures to include minority ethnic groups in civil society. At the same time, in the geopolitical conditions of the beginning of XXI century the policy of multiculturalism has experienced a crisis and needs to be adjusted both within the framework of the theoretical concept and in political and legal discourse as well. Розв’язана Росією війна проти України в 2014 р. стала серйозним викликом для безпеки та стабільності Європи, а також для спільної зовнішньої політики Європейського Союзу. Головне завдання ЄС – не допустити ескалації конфлікту. Але повномасштабне російське вторгнення у лютому 2022 р. радикально змусило європейців змінити свої зовнішньополітичні підходи. Мета статті – проаналізувати еволюцію спільної зовнішньої політики ЄС щодо російсько-української війни протягом 2014–2022 рр. Методологічною основою дослідження є поєднання трьох основних підходів до вивчення міжнародних відносин: реалізму, лібералізму та конструктивізму. Вони пояснюють специфіку формування та реалізації спільної зовнішньої політики ЄС у контексті дій наднаціональних інституцій та держав-членів. Реакція ЄС на російську агресію проти України протягом 2014–2021 рр. була зосереджена на підтримці територіальної цілісності України та впровадженні низки антиросійських персональних та секторальних санкцій у галузі оборони, енергетики та фінансів. Однак економічний ефект цих обмежень був не таким серйозним, щоб завадити Кремлеві продовжувати свою імперську політику, що й призвело до повномасштабної агресії проти України в лютому 2022 р. Російське вторгнення розвіяло багато ілюзій європейських політиків та змусило консолідувати зусилля задля здійснення політико-дипломатичної підтримки (статус кандидата в члени), впровадження вагомих санкцій та здійснення військової підтримки України. Під нові санкції ЄС потрапляє майже увесь оборонний сектор РФ та підприємства та установи, що співпрацюють з ним. Російські державні банки відключають від міжнародної системи платежів SWIFT. Але найбільш потужним ударом стає поступова відмова ЄС від російських енергоресурсів, прибутки від продажу яких становлять основу російського бюджету. Ці заходи разом з військовою підтримкою України як з боку ЄС, так і по лінії держав-членів мають на меті послабити Росію та змусити її припинити війну проти України. Однак такий ефект можливий тільки у випадку максимальної консолідації держав-членів та їх готовності витримати російський енергетичний шантаж.