Колабораційний мирний туризм: шлях до реінтеграції деокупованих територій

Abstract

In the article, the author considers the potential of collaborative peaceful tourism as a tool for establishing coexistence between conflicting parties through integrated management of tourist locations and infrastructure. It is about the special tourist objects creation that overlaps ideological, political, and other differences to restore cultural and social networks. Considering the controversial nature of the proposed approach, the researcher presents the arguments of supporters and outspoken opponents of collaborative tourism in the context of attempts to establish co-existence. Through the cross-border analysis, case studies, and modeling, the researcher examines examples of world practices (TFCA nature conservation area, Kumgan project, etc.) to resolve the conflict by tourism cooperation and offers her model of collaborative peaceful tourism for Ukraine. The strategy of the Ukrainian version of peaceful tourism through integrated management contains military, communication, and economic elements, taking into account the monitoring of the expected post-effects. It is assumed that tourism initiatives in de-occupation sites could play a productive role in rebuilding the destroyed infrastructure by providing reliable information to visitors about war events. At the same time, the interpretation of the identified locations should be adapted to the visitors and combine scientific knowledge, and the local and international community vision. The study also prescribes an algorithm for the design of cross-border tourist resources by peacesensitive approaches, reducing ideological distance, determining the profile of visitors, and developing national and international educational projects. A special emphasis is placed on the human rights approach to the sites of war crimes and the coverage of the peacekeepers’ and negotiators’ activities. У статті автор розглядає потенціал колабораційного мирного туризму як інструменту налагодження співіснування між конфліктуючими сторонами шляхом інтегрованого управління туристичними локаціями та інфраструктурою. Мова йде про створення особливих туристичних локацій, що накладаються на ідеологічні, політичні та інші розбіжності з метою відновлення культурних і соціальних мереж. Враховуючи суперечливу природу запропонованого підходу, дослідниця наводить аргументи прибічників і відвертих опонентів колабораційного туризму у контексті спроб налагодження спільного існування. Використовуючи методи транскордонного аналізу, кейс-стаді та моделювання, дослідниця розглядає приклади світових практик (природоохоронна територія TFCA, проєкт Кумган тощо) вирішити конфлікт через туристичну співпрацю і пропонує власну модель колабораційного мирного туризму для України. Стратегія українського варіанту мирного туризму через інтегроване управління містить військовий, комунікаційний та економічний елементи, з урахуванням моніторингу очікуваних пост-ефектів. Передбачається, що туристичні ініціативи в місцях деокупації можуть відіграти продуктивну роль у відновленні зруйнованої інфраструктури через надання достовірної інформації відвідувачам про воєнні події. При цьому, інтерпретація визначених локацій має бути адаптована до відвідувачів і комбінувати наукові знання, позицію місцевої громади і сприйняття міжнародної спільноти. Також у дослідженні прописані алгоритм оформлення транскордонних туристичних ресурсів шляхом мирочутливих підходів, зменшення ідеологічної дистанції, прописування профілю відвідувачів, розробки національних і міжнародних освітніх проєктів. Особливий акцент робиться на дотриманні правозахисного підходу стосовно місць військових злочинів і висвітленні діяльності миротворців і переговірників.