Ґенеза інституту репутації парламентаря в Україні

Abstract

У статті автором зосереджено увагу на сучасних наукових дослідженнях категорії «репутація», які почали реалізовуватися у середині ХХ століття. Досліджено поняття «репутація» у загальному вимірі, що являє собою сформовану суспільну оцінку, громадської думки про якості, переваги та недоліки суб’єкта. Також з’ясовано, що у структурі цього феномену виокремлюються такі різновиди: ділова репутація; соціальна репутація; політична репутація; професійна репутація. Проаналізовано стан наукових досліджень щодо ґенези інституту репутації парламентаря в Україні. Уточнено ряд понять, таких як «репутація парламентаря», «інститут репутації парламентаря». Зокрема, під терміном «репутація парламентаря» розуміється морально-етична категорія, яка включає в себе оцінку електоратом якостей та результатів діяльності парламентаря, яка ґрунтується на висновках про його особисті та професійні якості, результати його роботи, рівень очікувань та довіри до нього. Визначено елементи, що складають репутацію парламентаря, а саме: освіта, досвід політичної діяльності, високі комунікативні якості, позитивні особисті якості, позитивні професійні якості, результати політичної діяльності, дотримання законодавства, рівень очікування та рівень довіри. Складові репутації парламентаря для більшого сприйняття та розуміння зображені за допомогою авторської схеми. Під терміном «інститут репутації парламентаря» розуміється сукупність елементів, що характеризують професійну поведінку парламентаря для взаємодії з суб’єктами та об’єктами політики та наявний офіційний механізм по відновленню репутаційних втрат. Також у статті містяться приклади запровадження інституту парламентаря у демократичних європейських країнах. Проаналізовано наявні в Україні прояви громадських ініціатив, як механізму започаткування інституту репутації парламентаря. Зроблено висновки, що категорія «репутація парламентаря» повинна бути присутньою у кожному інформаційному просторі та стати модною та загальновживаною, на кшталт існування у політичному повсякденні таких категорій, як «політичний наратив», «публічний дискурс» тощо. Визначено перспективи подальших розвідок, які полягають у визначенні теоретичних засад стандартизації інституту репутації парламентаря та з’ясуванні механізмів забезпечення репутації парламенту. In the article, the author focuses on modern scientific studies of the “reputation” category, which began to be implemented in the middle of the 20th century. The concept of “reputation” in its general dimension, which is a formed public assessment, public opinion about the qualities, advantages and disadvantages of the subject, was studied. It was also found out that the following varieties are distinguished in the structure of this phenomenon: business reputation; social reputation; political reputation; professional reputation. The state of scientific research on the genesis of the parliamentarian reputation institute in Ukraine is analyzed. A number of concepts, such as “parliamentarian reputation”, “institute of parliamentarian reputation” have been clarified. In particular, the term «reputation of a parliamentarian» means a moral and ethical category that includes the electorate’s assessment of the qualities and results of the parliamentarian’s activities, which is based on conclusions about his personal and professional qualities, the results of his work, the level of expectations and trust in him. The elements that make up the reputation of a parliamentarian are defined, namely: education, experience in political activity, high communication skills, positive personal qualities, positive professional qualities, results of political activity, compliance with legislation, level of expectation and level of trust. The constituent reputations of a parliamentarian are depicted using the author’s scheme for greater perception and understanding. The term «institute of a parliamentarian’s reputation» refers to a set of elements characterizing the professional behavior of a parliamentarian for interaction with subjects and objects of politics and the existing official mechanism for restoring reputational losses. The article also contains examples of the introduction of the institution of the parliamentarian in democratic European countries. Manifestations of public initiatives available in Ukraine as a mechanism for starting the parliamentarian’s reputation institute are analyzed. It was concluded that the category «parliamentarian’s reputation» should be present in every information space and become fashionable and commonly used, like the existence of such categories as «political narrative», «public discourse», etc. in everyday politics. Prospects for further investigations have been determined, which consist in determining the theoretical foundations of the standardization of the parliamentarian’s reputation institute and clarifying the mechanisms for ensuring the parliament’s reputation.