Євроатлантичні відносини Європейського Союзу

Abstract

Мета статті полягає в аналізі взаємовідносин ЄС і НАТО в системі євроатлантичної безпеки, оцінці ролі фактора основних держав ЄС – Франції, Німеччини і Великобританії (до Brexit) в забезпеченні європейської безпеки. Розглянуто гостру проблему в країнах ЄС, де поки що не вироблена загальна зовнішньополітична і стратегічна орієнтація. Взаємовідносини організацій на практичному рівні не відповідають заявленому декларативно стратегічному партнерству: наростає їх функціональна взаємозамінність, що веде до виникнення елементів деструктивної конкуренції в підходах до таких сфер діяльності, як миротворчість і протидія новим загрозам безпеці. Автор робить висновок, що інституційні зміни, що стосуються сфери безпеки і оборони, ґрунтуються на реформі центральних органів ЄС з метою підвищення їх ефективності та запобігання конкуренції з НАТО в цій галузі. Але після початку російської агресії в Україні спостерігається перегляд євроатлантичних відносин, які трансформуються в нову систему координат щодо зміцнення відносин ЄС і НАТО в галузі забезпечення європейської безпеки. Методи і методології, використані в статті. У статті широко використані такі загальнонаукові методи як аналіз історичної хроніки, контент-аналіз міжнародних документів, порівняльний аналіз ситуативних процесів, метод опис подій. Новизна в статті полягає в тому, що вперше в політологічній науковій літературі глибоко аналізується трансформація євроатлантичних відносин, що характеризуються протиріччями інституційних механізмів у проблемах забезпечення європейської безпеки. Серед особливих проблем відзначаються зміни відносин ЄС і НАТО, пов’язаних з початком вторгнення Росії в Україну, процеси збалансованості і нових підходів щодо забезпечення європейської безпеки. Висновок. У висновку робляться певні висновки з основних питань, розглянутих в статті. Акцентується увага на прогнози, які можуть зміцнити євроатлантичні відносини, серед яких можна назвати такі, як, забезпечення безпеки, усунення торгових бар’єрів, проблему біженців, екологічні проблеми. Посилення військової присутності США в Європі і допомога Україні переконали європейських союзників по НАТО в трансформації євроатлантичних відносин. Але це також ставить знак питання перед ЄС, який мав намір відігравати більшу роль у сфері безпеки після Brexit, створивши незалежну від США оборонну позицію. Ця дилема, безсумнівно, посилить розбіжності між прихильниками НАТО і ЄС. Примирення цих двох факторів стане серйозною проблемою для Європи, оскільки це, ймовірно, визначатиме політику континенту з інших не менш важливих питань, таких як визначення підходу до Китаю, зміцнення демократії у Східній Європі та післявоєнна відбудова України. The purpose of the article is to analyze the relationship between the EU and NATO in the Euro–Atlantic security system, to assess the role of the factor of the main EU states – France, Germany and the UK (before Brexit) in ensuring European security. The acute problem in the EU countries, where a common foreign policy and strategic orientation has not yet been developed, is considered. The relations of organizations at the practical level do not correspond to the declared declaratively strategic partnership: their functional interchangeability is increasing, which leads to the emergence of elements of destructive competition in approaches to such areas of activity as peacemaking and countering new security threats. The author comes to the conclusion that the institutional changes concerning the security and defense sphere are based on the reform of the EU central bodies in order to increase their effectiveness and prevent competition with NATO in this area. But after the beginning of the Russian aggression in Ukraine, there is a revision of Euro-Atlantic relations, which are transformed into a new coordinate system for strengthening EU-NATO relations in the field of European security. Methods and methodologies used in the article. The article widely uses such general scientific methods as the analysis of historical chronicles, content analysis of international documents, comparative analysis of situational processes, the method of describing events. The novelty of the article lies in the fact that for the first time in the political science scientific literature, the transformation of Euro-Atlantic relations, characterized by contradictions of institutional mechanisms in the problems of ensuring European security, is deeply analyzed. Among the special problems are the changes in EU-NATO relations related to the beginning of Russia’s invasion of Ukraine, the processes of balance and new approaches to ensuring European security. Conclusions. In conclusion, certain conclusions are drawn on the main issues discussed in the article. Attention is focused on forecasts that can strengthen Euro-Atlantic relations, among which are such as ensuring security, removing trade barriers, the refugee problem, environmental problems. The strengthening of the US military presence in Europe and assistance to Ukraine have convinced European NATO allies of the transformation of Euro-Atlantic relations. But it also raises a question mark for the EU, which intended to play a greater role in security after Brexit by creating a defense position independent of the United States. This dilemma will undoubtedly strengthen the differences between the supporters of NATO and the EU. Reconciling these two factors will be a serious problem for Europe, as it is likely to determine the continent’s policy on other equally important issues, such as determining the approach to China, strengthening democracy in Eastern Europe and the postwar reconstruction of Ukraine.