Розвиток ідеї активного громадянства в історії філософії

Abstract

Актуальність проблеми дослідження активного громадянства в історії філософії обумовлена сучасними соціокультурними трансформаціями та необхідністю залучення досвіду мислителів минулого для розробки політики у сфері формування активного громадянства в майбутньому. Політика національного спротиву буде ефективною, якщо вона спирається на методику розуміння активного громадянства. Мета статті полягає у аналізі феноменів громадянство та активне громадянство через призму історії філософії на основі праць класиків та сучасних авторів. Методи. Дослідження феноменів громадянство та активне громадянство через призму історії філософії базується на використанні міждисциплінарного комплексного підходу із застосуванням як загальнонаукових, так і конкретно-наукових принципів та методів пізнання – аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння, інтерпретації, концептуалізації. Результати дослідження. В статті показано, що існує тісний зв'язок між активним громадянством та трансформацією суспільно-політичної думки протягом історії. Спадщина Конфуція вчить нас розуміти активного громадянина як частину державного організму, який водночас має коритися державі, але й мати високу самоорганізованість та самодисципліну. Вчення Платона дає нам урок щодо суспільного характеру діяльності людини, де громадянська активність є формою політичної дії. Спадок Аристотеля показує нам, що громадянином є «той, хто може бути суддею і посадовою особою», а досконале правління «меритократія» можливе лише через «досконалих громадян», які, за Аристотелем, вміють як керувати, так і коритися. У Макіавеллі також знаходимо розподіл на громадян і підданців, де завданням справжнього державця є збільшення кількості активних громадян, наприклад через заохочення людей займатися ремеслами (економічна активність). Спадок Монтеск’є вчить нас розуміти державу як послідовний розвиток законів розуму. У Локка сила громади та держава визначаються угодою, тобто тим, скільки людей її прийняли. Міркування Руссо спрямовують нас до розуміння того, що уряд повинен дотримуватися принципу свободи та автономії. Таким чином, серед цінностей активного громадянства можна виділити: самоорганізованість, мужність і помірність, вміння керувати і коритися, економічна активність, слідування законам розуму, свободу, патріотизм і автономію. The urgency of the problem of active citizenship research in the history of philosophy is due to modern socio-cultural transformations and the need to draw on the experience of past thinkers for the development of policies in the field of active citizenship formation in the future. The politics of national resistance will be effective if it is based on the methodology of understanding active citizenship. The aim of the study is to analyze the phenomena of citizenship and active citizenship through the prism of the history of philosophy based on the works of classics and modern authors. Research methods. The study of the phenomena of citizenship and active citizenship through the prism of the history of philosophy is based on the use of a complex interdisciplinary approach with the application of both general and specific scientific principles and methods of knowledge – analysis, synthesis, generalization, comparison, interpretation, conceptualization. Results of the research. The article shows a close connection between active citizenship and the transformation of socio-political thought throughout history. The legacy of Confucius teaches us to understand the active citizen as a part of the state organism, which must at the same time obey the state but also have a high degree of self-organization and self-discipline. Plato teaches us a lesson about the social nature of the human activity, where civic activism is a form of political action. Aristotle’s legacy shows us that a citizen is “one who can be a judge and official”, and the perfect rule of “meritocracy” is possible only through “perfect citizens”, who, according to Aristotle, know how to both rule and obey. In Machiavelli, we also find a division between citizens and subjects, where the task of a true statesman is to increase the number of active citizens, for example, by encouraging people to engage in crafts (economic activity). Montesquieu’s legacy teaches us to understand the state as a successive development of the laws of reason. For Locke, the strength of the community and the state are determined by the agreement, that is, by how many people have accepted it. Rousseau’s reasoning leads us to understand that the government must adhere to the principle of freedom and autonomy. Thus, we can distinguish among the values of active citizenship: selforganization, courage and moderation, the ability to lead and obey, economic activity, following the laws of reason, freedom, patriotism and autonomy.