Конфліктні події 2014 року в регіонах України в оцінках експертів та учасників

Abstract

У статті розглядаються події початку активної фази російсько-української гібридної війни (перша половина 2014 року), які відбувалися у регіонах Сходу та Півдня України. Агресор протягом щонайменше 10 років до початку активної фази проводив масштабні підготовчі заходи для подальшого використання методу штучного розпалення громадянського конфлікту. Заздалегідь створювалися та підтримувалися політичні сил, громадянські організацій, які у час Ч мали стати інструментом реалізації соціально-деструктивної технології. Які сприяли досягненню військово-політичних цілей агресора. Окрім підготовлених суб’єктів, до реалізації активної фази гібридної війни, агресор намагався долучити місцеве населення та завозив велику так званих політичних туристів з власної території. Метою статті є дослідження основних акторів, яких агресор використовував в якості інструменту для реалізації методу штучного розпалення громадянського конфлікту. Для вирішення цього завдання використано метод глибинного інтерв’ю. До вибірки за принципом «снігової лавини» увійшли 30 респондентів, серед яких є громадські активісти, працівники ЗМІ, держслужбовці та рядові учасники подій на вулицях. Проведене дослідження дозволило виділити наступні категорії акторів, з боку проросійських сил: 1) Прихильники проросійських політичних партій та організації. 2) Проросійські спортивні об’єднання. 3) Стихійні симпатики руського миру і противники Євромайдану 4) Закордонні політичні туристи та групи місцевих жителів які організовано завозилися з метою підтримки проросійських акцій. 5) Завезені на постійну основу професійні гастролери. Участь цих акторів у подіях розглянута через призму досвіду інформантів, учасників дослідження. Виділено фактори, які об’єктивно заважали агресорам досягти поставлені цілі, у тому числі: недостатній рівень проросійських настроїв серед населення, віддаленість певних регіонів від кордонів з РФ та так званої ПМР, особливості менталітету мешканців регіонів, здатність українців до самоорганізації, низькій рівень вмотивованості завербованих суб’єктів підривної компанії, неготовність основної маси місцевих, що долучалися до антимайданів, чітко слідувати плану агресора. The article considers the events of the beginning of the active phase of the Russian-Ukrainian hybrid war (the first half of 2014), which took place in the regions of the East and South of Ukraine. For at least 10 years before the active phase, the aggressor made extensive preparations for the further use of the method of artificial fuelling of civil conflict. Political forces and civil organizations were created and supported in advance. During the day X, they were to become a tool for the realization of social-destructive technology, helping to achieve the military and political goals of the aggressor. In addition to the prepared subjects, to the implementation of the active phase of the hybrid war, the aggressor tried to involve the local population and imported many so-called political tourists from their own territory. The article is aimed at studying the main actors, which the aggressor used as a tool for implementing the method of artificial incitement of civil conflict. The in-depth interview method was used to solve this problem. The sample included 30 respondents, including social activists, media workers, civil servants and ordinary participants of events on the streets. The study identified the following categories of actors from the pro-Russian forces: 1) Supporters of pro- Russian political parties and organizations. 2) Pro-Russian sports associations. 3) Spontaneous sympathizers of the Russian world and opponents of Euromaidan 4) Foreign political tourists and groups of local residents who were organized to be imported to support pro-Russian actions. 5) Imported professionals. The participation of these actors in the events is considered in the light of the experience of informants, participants of the study. The factors that objectively prevented the aggressor from achieving the goals, including: insufficient level of pro-Russian sentiment among the population, remoteness of certain regions from the borders with Russia and the so-called TMR, features of the mentality of the inhabitants of the regions, The ability of Ukrainians to organize themselves, the low level of motivation of the subjects of the subversive company, the unwillingness of the bulk of local people who have joined the anti-Maidan, clearly follow the aggressor’s plan.