Свобода як основа людини та її зв’язок з феноменом духовності

Abstract

The embodiment of the value of freedom in practical life directs the activity of the individual in the following main directions: 1) achievement of external freedom (from the natural element, society, despotism of another), promotes the transformation of the natural environment, improvement of technology and technology, development of scientific thought; formation of legal and political space, improvement of institutions of power and management, ensuring the rights and freedoms of the individual; 2) the achievement of inner freedom contributes to the transformation of personality priorities from natural to spiritual and moral; 3) promotes the development of free, independent of stereotypes and traditions of intellectual knowledge; 4) approaching the release from power of affect and sensual needs; 5) leads to ascent on dependence on the outside world to self -sufficiency and inner harmony. The article states that spirituality is the subjective world of man. It exists as an inner, intimate life of a person, it unfolds in its perfect space and time, acts as a feature of each individual. Spirituality as a measure of human development. Often, spirituality is understood as the development of moral and ethical qualities, principles, the degree of assimilation of the achievements of the spiritual culture of mankind. The connection of spirituality and freedom is more organic and interpenetrable. Spirituality is the life of the human "I" in the wealth and diversity of its manifestations. Spirituality is an active being human, the active deployment of its forces in the subjective space. And this means that spirituality itself is a process of self -realization of man, that is, his freedom. As a result of the study, it turned out that spiritual freedom of personality is always present in different cultural spheres, penetrating into politics (in the form of political will), into art (in the form of artistic creativity), into morality (as freedom of choice and the basis of moral improvement of personality). The specificity of the phenomenon of freedom is that it becomes a true reality only in the value system of interrelated categories. Втілення цінності свободи в практичній життєдіяльності направляє активність особистості в наступних основних напрямках: 1) досягнення зовнішньої свободи (від природної стихії, соціуму, деспотії іншого), сприяє перетворенню природного середовища, вдосконаленню техніки і технології, розвитку наукової думки; формуванню правового і політичного простору, вдосконаленню інститутів влади і управління, забезпеченню прав і свобод особистості; 2) досягнення внутрішньої свободи сприяє трансформації пріоритетів особистості від природних до духовно-моральним; 3) сприяє розвитку вільного, незалежного від стереотипів і традицій інтелектуального знання; 4) наближає до звільнення від влади афектів і чуттєвих потреб; 5) веде до сходження від залежності від зовнішнього світу до самодостатності і внутрішньої гармонії. В статті стверджується, що духовність є суб’єктивним світом людини. Вона існує як внутрішнє, інтимне життя людини, вона розгортається в її ідеальному просторі і часі, виступає як особливість Я кожної конкретної людини. Духовність як міра розвитку людини. Часто під духовністю розуміють міру розвитку в людині морально-етичних якостей, принципів, ступінь засвоєння досягнень духовної культури людства. Зв’язок духовності та свободи є більш органічним та взаємопроникним. Духовність – це життя людського «Я» у багатстві та різноманітності його проявів. Духовність – це активне буття людини, активне розгортання її сил у суб’єктивному просторі. А це означає, що сама духовність спочатку є процесом самореалізації людини, тобто її свободи. В результаті дослідження, виявилося, що духовна свобода особистості завжди присутня в різних культурних сферах, проникаючи в політику (у вигляді політичної волі), в мистецтво (в формі художньої творчості), в мораль (як свобода вибору і підстава морального вдосконалення особистості). Специфіка феномену свободи полягає в тому, що вона стає справжньою реальністю тільки в ціннісній системі взаємопов’язаних категорій.