Модернізація суспільно-політичних інститутів України шляхом вибору парадигми соціальної справедливості

Abstract

The article is devoted to the search for means of effective modernization of the political sphere of Ukrainian society through the formation of a comprehensive outlook on the understanding of the category «social justice». It is the two-pronged approach to defining the construct of «social justice»: it is necessary to take into account the rational-educational and irrationalsymbolic components. That becomes the most important foundation and a powerful engine for the renewal of the nation, the state. Searching for such values for our mentality it is an extremely necessary work. That work must be carried out not only under the influence of deep mass attitudes and the world’s search for new guidelines for the development of humanity, but also by a rationally determined means verified by the scientific community, capable of uniting both historically inherent patterns and humane vectors of development in the near future Purpose: to reveal the possibility of combining rational-enlightenment theories of the justice with irrational-symbolic views. It can to be a certain core for the formation of the nationwide vector of development for society and the state. The system-analytical approach made possible to separate the essential-qualitative components of the concepts of the justice and their interaction. The analysis is based on the use the historical method, the methods of comparative and structural-functional analysis. It is possible to extrapolate the advantages and disadvantages of one-sided constructs of “social justice” to the activities of modern social institutions of our society. The dialectical method provided an opportunity to analyze various approaches to the implementation of the justice in social practice, the sociological method helped to clarify the danger of destroying established systems of the social and economic life of Ukrainian citizens. The article devoted the necessary to supplement construct of “social justice” to an irrationalemotional, even paradoxical component, which is an integral part of the essence of the human existence, national Ukrainian consciousness. This component helps to make the new philosophy of greater respect for the existence of another person rather than focusing on one’s own interests and profit. Стаття присвячена пошуку засобів ефективної модернізації політичної сфери українського суспільства за допомогою формування комплексного світогляду на розуміння категорії «соціальна справедливість». Саме двоконтурний підхід до визначення конструкту «соціальної справедливості», за яким необхідно враховувати раціонально-просвітницький та ірраціонально-символічний компоненти, стає найважливішим фундаментом та потужним двигуном оновлення нації, держави. Пошук таких цінностей для нашої ментальності – вкрай потрібна праця. Ця робота повинна враховувати глибинні масові настрої, світові пошукі нових орієнтирів розвитку людства. З іншого боку – така праця повинна бути проведеною науковим товариством верифікованим засобом, спроможним об’єднати як історично властиві патерни, так й гуманні вектори розвитку найближчого майбутнього. Для цього пропонується порівняльний аналіз європейсько-просвітницької позиції у визначенні категорії «соціальна справедливість» та іншої, ірраціонально-символічної сутті цієї категорії. Кожен з цих підходів має переваги й недоліки, які необхідно враховувати при формуванні загальнонаціонального конструкта соціальної справедливості сучасної України. Обидві тенденції потребують втілення у соціальну практику за допомогою певного інструментарію, який відрізняється один від одного та має історичні приклади, які ретроспективним методом проаналізовано з точки зору ефективності задля модернізації суспільно-політичних інститутів України. Дослідження ґрунтується на використанні також системно-аналітичного підходу, історичного методу, методів компаративного і структурно-функціонального аналізу, діалектичного та соціологічного методів, що допомогли з’ясувати особливості масових настанов громадян та можливості втілення теорії в соціальну практику. Перераховано ті складові, що значно ускладнюють процес реформування соціальної системи: наслідки переходу до посткапіталістичної системи економічного господарювання, деформація традиційних та індустріальних соціальних інститутів, держава у стані війни. Запропонований комплексний підхід до формування української ідеологеми соціальної справедливості, до якого буде включено раціонально-просвітницькі структурні елементи та інструментарій, й ірраціонально-символічні патерни української національної свідомості як соціокультурного феномена, що потребує модернізації.