Практика військового навчання і виховання як філософська проблема

Abstract

The article is devoted to the review of the organization of military training and education of students of military specialties. It is established that the modern training of military personnel is quite difficult to imagine outside the basic philosophical concepts and general scientific directions of development. It’s relevance is due to the current geopolitical situation in Ukraine, as well as the ability of philosophy as a science to offer ways to solve these problems. The purpose of the work is to carry out a socio philosophical analysis of the essence and mechanism of military education in terms of reforming the Armed Forces of Ukraine. The research methodology is based on the principles of objectivity, multifactoriality, systematicity, complexity, development and pluralism. A brief analysis of the current geopolitical situation in Ukraine is made. The determinants of the total potential of the state are determined. It is emphasized that in addition to the economic factor, the scientific and technical, social and moral and psychological potential of the state plays an important role. The works of thinkers of Antiquity, the Renaissance, the New Age are studied and their positions on the role and importance of a professional army, the relationship between the public and potential specialists in the field of military defense are highlighted. The basic concepts of influence on military training and education are systematized, where special attention is paid to the systemic and structural-functional concept, its content and method of expression. Research results. It was found that as military practice developed, the amount of information needed to improve theoretical and practical skills gradually increased. Accordingly, from generation to generation, experienced soldiers begin to perform the functions of preserving and transmitting military knowledge, due to which new generations are able to use the experience of their predecessors, reproducing certain existing forms and methods of military activity. It is logical that the translation of the gained experience of military training is possible only under the condition of further practical demonstration of such skills. Among the issues that need to be considered from the standpoint of military training and education, we should mention the continuity of training, self-education and the lack of modernization of approaches in teaching practice. Стаття присвячена огляду питань організації військового навчання і виховання студентів профільних спеціальностей. Її актуальність обумовлюється сучасним геополітичним становищем України, а також здатністю філософії як науки запропонувати способи вирішення окресленої проблематики. Мета роботи полягає у здійсненні соціально-філософського аналізу сутності і механізму військової освіти в умовах реформування Збройних Сил України. Методологія дослідження базується на принципах об’єктивності, багатофакторності, системності, комплексності, розвитку та плюралізму. Встановлено, що сучасну підготовку військових кадрів досить складно уявити за межами основних філософських концепцій та загальнонаукових напрямків розвитку. Здійснено короткий аналіз сучасної геополітичної ситуації в Україні. Визначено детермінанти сукупного потенціалу держави. Наголошено, що окрім економічного чинника, важливу роль відіграє науково-технічний, соціальний та морально-психологічний потенціал держави. Опрацьовано роботи мислителів Античності, епохи Відродження, Нового Часу та виокремлено їх позиції щодо ролі і значення професійної армії, взаємозв’язку між громадськістю і потенційними спеціалістами у галузі воєнної оборони. Систематизовано основні концепції впливу на військове навчання і виховання, де значну увагу приділено системній і структурно-функціональній концепції, її змісту та способу вираження. Результати досліджень. З’ясовано, що по мірі розвитку військової практики поетапно збільшувався обсяг інформації, необхідної для поліпшення теоретико-практичних навиків. Відповідно, із покоління в покоління навчені досвідом воїни починають виконувати функції збереження та передачі військового знання, за рахунок чого нові покоління в змозі скористатися досвідом своїх попередників, відтворюючи певні вже існуючі форми та методи військової діяльності. Логічно, що трансляція отриманого досвіду військової підготовки можлива лише за умови подальшої практичної демонстрації таких навиків. З-поміж проблематик, які потребують розгляду з позиції військового навчання і виховання, слід назвати безперервність навчання, самоосвіти та відсутність модернізації підходів у викладацькій практиці.