Тілесність як культурний феномен: філософський вимір

Abstract

The urgency of the problem. The importance of studying the problem of corporeality within the socio-cultural discourse is determined both by the humanization of modern society and the trends in the development of philosophical anthropology. Global changes form a new socio-cultural space of modern man’s existence, within which the traditional problems of interaction of mind and body acquire a new meaning. At the same time, the cultural dimension of the problem of human corporeality is important due to the dominant influence of systemic socio-cultural changes of the post-industrial model on this phenomenon. It is also important to understand the corporeality as a cultural phenomenon in the context of the formation of a virtual socio-cultural space. The aim of the study. Of the greatest importance in the context of dynamic change is the establishment of the specifics of human corporeality as a result of action and a component of the culture of society. On this basis, the task of determining the cultural attributiveness of the body at the personal and corporeality at the sociocultural level must be solved. Research methods. The research methodology has an analytical-generalizing character, including systemic, comparative, system-analytical, deductive and other methods. The integrative basis of the methodology is the guidelines of philosophical anthropology on the integrity of man as a social subject. Results of the research. Corporeality is determined not so much by its involvement in the natural and material world, as cultural and symbolic meanings. The context of culture for the disclosure of human corporeality is a condition for the disclosure of the specifics of human existence. Today, an integrated methodology is being formed, within which corporeality is a dynamic integrity of the inner and outer body and is recognized as the result of cultural development, representing not so much a natural as a predominantly cultural phenomenon. Thus, corporeality should be understood as an external form of human existence in the cultural environment, with culture as a way of realizing the existence of this form. In its development, the human body moved from natural to cultural determination, Universally interpreted corporeality acts as a tool and mechanism for reproducing the cultural essence of man. Актуальність проблеми. Важливість дослідження проблеми тілесності у межах соціокультурного дискурсу визначається як гуманізацією сучасного суспільства, так і тенденціями розвитку філософської антропології. Глобальні зміни формують новий соціокультурний простір буття сучасної людини, у межах якого традиційні проблеми взаємодії духу та тіла набувають нового змісту. При цьому важливим є саме культурний вимір проблеми людської тілесності в силу домінуючого впливу системних соціокультурних змін постіндустріального зразка на даний феномен. Важливим є також розуміння тілесності як культурного феномену у контексті формування віртуального соціокультурного простору. Мета дослідження. Найбільше значення у контексті динамічних змін має установлення специфіки людської тілесності як результату дії та складової культури суспільства. На цій основі має бути вирішене і завдання визначення культурної атрибутивності тіла на особистісному та тілесності на соціокультурному рівні. Методи дослідження. Методологія дослідження має аналітично-узагальнюючий характер, включаючи системний, порівняльний, системно-аналітичний, дедуктивний та інші методи. Інтегруючою основою методології є настанови філософської антропології щодо цілісності людини як соціального суб’єкта. Результати дослідження. Тілесність визначається не стільки її вплетеністю у природноматеріальний світ, скільки культурно-символічними сенсами. Контекст культури для розкриття людської тілесності виступає умовою розкриття специфіки людського існування. Сьогодні формується інтегрована методологія, у межах якої тілесність виступає динамічною цілісністю внутрішнього та зовнішнього тіла і визнається результатом культурного розвитку, представляючи не стільки природний, скільки переважно культурний феномен. Відтак тілесність слід розуміти в якості зовнішньої форми існування людини у культурному середовищі, при цьому культура виступає способом здійснення буття даної форми. У своєму розвитку людське тіло перейшло від природної до культурної детермінації, оскільки сама людини еволюціонувала від завдань опановування природного середовища до завдань оволодіння культурою. Універсально інтерпретована тілесність виступає як інструмент та механізм відтворення культурної сутності людини.