Формування герменевтики як форми філософського дискурсу

Abstract

The relevance of the topic is based on the fact that hermeneutics is aphilosophical field, which believes that the main task is the doctrine of the interpretation of texts and, more broadly – the understanding of social reality. The article considers some theoretical and applied aspects of the history of philosophical hermeneutics relevant to modern science in connection with the formation of a special hermeneutic space in modern humanities culture, the first stage of development of philosophical hermeneutics in Germany in the XIX century. The formation of hermeneutics as a form of philosophical discourse is analyzed. It is noted that hermeneutics in a broad sense, ie as a general philosophical theory and as an anthropological concept, is itself part of the cultural environment, which is able to reflect on culture in general, assess the current state of culture, which is its important task and even cultural mission of hermeneutics. The emergence of hermeneutics in Germany was prepared by three relatively independent cultural and historical processes: the achievements of Protestant theology, which for two centuries tried to create a methodology designed to find the authentic meaning of Scripture; philological studies, which led to the emergence of the science of the ancient world; romantic tradition in national literature, which has declared itself a remarkable achievement of German classics. In our study, we will mainly consider the last two factors, which, in our opinion, most contributed to the creation and development of the philosophical component of hermeneutic discourse in its relative independence from the tasks of theological exegesis. It was noted that the problem of interpretation and stratification of hermeneutic experience is fundamental to understanding the essence of hermeneutics. This experience is not a separate form, now we can say that it permeates all humanities knowledge, which allows us to talk about the formation of a special hermeneutic cultural, semantic, semantic space in which everyone should be “read” and understood. This attitude allows us to look at the formation of hermeneutics as a form of philosophical discourse and the role and tasks of hermeneutics on the way to its transformation into a universal philosophical methodology. Актуальність теми виходить з того, що герменевтика це філософський напрямок, який вважає, що головне завдання це вчення про тлумачення текстів і, ширше, – про розуміння людиною соціальної реальності. У статті розглянуто актуальні для сучасної науки деякі теоретичні та прикладні аспекти історії філософської герменевтики у зв’язку з формуванням особливого герменевтичного простору в сучасній гуманітарній культурі, перший етап розвитку філософської герменевтики в Німеччині ХІХ ст., коли формувалися головні принципи і засади власне герменевтичного дискурсу. Проаналізовано формування герменевтики як форми філософського дискурсу. Зазначено, що герменевтика у широкому розумінні, тобто як загальнофілософська теорія і як антропологічна концепція, сама є частиною культурного середовища, яка при цьому здатна піддавати глибинній рефлексії культуру загалом, оцінювати поточний стан культури, що є її важливим завданням і навіть культурною місією герменевтики. Виникнення герменевтики саме в Німеччині було підготовлене трьома відносно незалежними культурно-історичними процесами: здобутками протестантської теології, що впродовж двох століть намагалася створити методологію, яка покликана віднайти автентичний смисл Святого Письма; філологічними студіями, які призвели до появи науки про стародавній світ; романтичною традицією в національній літературі, яка заявила про себе неабиякими досягненнями німецьких класиків. У своєму дослідженні ми здебільшого розглянемо два останніх чинники, які, на нашу думку, більш за все сприяли створенню і розвитку саме філософської складової герменевтичного дискурсу в його відносній незалежності від завдань богословської екзегези. Було зазначено, що проблема інтерпретації і стратифікації герменевтичного досвіду є принциповою для розуміння самої суті герменевтики. Цей досвід не є якоюсь окремою його формою, наразі ми можемо зазначити те, що він пронизує все гуманітарне знання, що дозволяє говорити про формування особливого герменевтичного культурного, семантичного, змістового простору, в якому повинна бути «прочитана» і осмислена будь-яка людина. Ця установка дозволяє абсолютно інакше поглянути на формування герменевтики як форми філософського дискурсу та роль і завдання герменевтики на шляху її перетворення на універсальну філософську методологію.