УПЦ (МП) в умовах воєнного часу

Abstract

Актуальність проблеми. З початку збройної агресії Росії проти України 24 лютого 2022 року помітно активізувалися громадські дискусії про місце в ньому Української Православної Церкви, яка перебуває у канонічній єдності з Московським Патріархатом – УПЦ (МП), що викликало, в свою чергу, загострення стосунків всередині православ’я в Україні. Насамперед це було пов’язано зі ставленням до агресора саме з релігійної точки зору, адже українці в переважній більшості абсолютно однозначно засудили нічим не обґрунтований напад Росію на Україну, і в цьому їх підтримали всі релігійні організації країни. Неоднозначно сприймалася лише позиція згадуваної вище церкви, тож є низка моментів, які вимагають наукової оцінки та рефлексії. Мета статті – дослідити українське православ’я під час війни із Росією. Методи дослідження: методи конкретно-історичного аналізу та міждисциплінарного синтезу, проблемно-хронологічний, системно-структурний і критичний аналіз філософських та релігієзнавчих джерел. Результати. У науковому дослідженні було зафіксовано, що доля релігії значною мірою йде у слід війни і перемога української свободи совісті залежить від перемоги у війні. Росіяни скрізь, де з’являються, припиняють вільне відправлення релігійних ритуалів (у них заборонена діяльність Свідків Єгови, євангельських християн, саєнтологів тощо). Де з’являється РФ, припиняється свобода совісті та закриваються майже всі храми, окрім православних московського підпорядкування – так, у Криму та Донбасі було закрито храми ПЦУ та мечеті. Те саме стосується й представників інших конфесій та релігій – від католиків та протестантів до буддистів та юдеїв. Багато релігійних споруд України значною мірою постраждали від російського вторгнення в Україну. Рефлексуючи над майбутнім православ’я в Україні, можна припустити, що будуть існувати три організації: одні з них перейдуть у ПЦУ, інші залишаться на позиціях УПЦ (МП) та будуть поминати Патріарха Кирила, і автокефальні, що не поминатимуть Патріарха, і це очевидно може загрожувати розколом православ’я в Україні. З продовженням військових дій збільшуватиметься кількість віруючих, які прагнуть розірвати спілкування з РПЦ та УПЦ (МП). Статистика після набуття Україною Томосу 2018 року підтверджує зростання кількості українців, які вважають своєю церквою ПЦУ. Собор УПЦ (МП) послужив певним соціальним викликом, резонатором та лакмусовим папірцем релігійних настроїв в українському суспільстві. Problem. With the beginning of Russia’s armed aggression against Ukraine on February 24, 2022, public discussions about the place of the Ukrainian Orthodox Church, which is in canonical communication with the Moscow Patriarchate – UOC (MP), became noticeably more active, which, in turn, caused aggravation of relations within Orthodoxy in Ukraine. First of all, it concerned the attitude towards the aggressor from a religious point of view, because the vast majority of Ukrainians absolutely unequivocally condemned Russia’s baseless attack on Ukraine, and all religious organizations of the country supported them in this. Only the position of the church mentioned above was received ambiguously, therefore there are a number of points that require scientific evaluation and understanding. Purpose is to investigate Ukrainian Orthodoxy during the war with Russia. Methods: of concrete-historical analysis and interdisciplinary synthesis, problem-chronological, systemic-structural and critical analysis of philosophical and religious sources. Results. The scientific study recorded that the fate of religion largely depends on the war, and the victory of the Ukrainian freedom of conscience depends on the victory in the war. Wherever they appear, the Russians stop the free conduct of religious ceremonies (in Russia they ban the activities of Jehovah’s Witnesses, evangelical Christians, Scientologists, etc.). Where the Russian Federation appears, freedom of conscience ceases and almost all churches are closed, except for Orthodox ones near Moscow – so, churches and mosques of the OCU were closed in Crimea and Donbas. The same applies to relations to representatives of other denominations and religions – from Catholics and Protestants to Buddhists and Jews. Many religious buildings in Ukraine suffered significant damage as a result of the Russian invasion of Ukraine. Reflecting on the future of Orthodoxy in Ukraine, it can be assumed that there will be three organizations: some of them will transfer to the OCU, others will remain in the positions of the UOC (MP) and commemorate Patriarch Kirill, and the autocephalous, which will not commemorate the Patriarch, and this obviously can threaten to split Orthodoxy in Ukraine. With the continuation of hostilities, the number of believers who seek to sever communication with the ROC and UOC (MP) will grow. Statistics after Ukraine received the Tomos in 2018 confirm the increase in the number of Ukrainians who consider the OCU their church. The Cathedral of the UOC (MP) became a certain social challenge, resonator and litmus test of religious sentiments in Ukrainian society.