Свобода діяльності українських релігійних організацій в умовах пандемії

Abstract

Preservation and observance of freedom of conscience in a pandemic is of permanent importance, and since the beginning of 2022 the third wave of disease in the form of Omicron strain has spread over Ukraine, which reached its plateau at the beginning of the war – 20–25 thousand cases of daily infections. In Ukraine, the introduction of quarantine preceded the main events of the religious life of most communities, accompanied by an outbreak of activity of their members, traditional meetings to perform necessary services, rituals and intensification of individual participation in these meetings and personal religious needs. Of course, there were questions about what to expect from religious organizations during the mandatory quarantine on such important holidays for them. Purpose is to explore the freedom of activity of Ukrainian religious organizations in a pandemic. Methods: dialectical and historical-scientific, systemic and comparative-legal, visual anthropology and structural-functional. Results. In our research, we have warned against the inadmissibility of temporary restrictions on freedom of religion and belief in our country due to the need to implement quarantine regulations to persecute believers outside of this global crisis. Emphasis was placed on the ability of Ukrainian religious organizations, represented by leaders, to serve as a source of preventing the spread of the epidemic, seeking to legitimize the need for quarantine measures in important texts and participation in dialogues and cooperation with other religions and denominations; cooperation with them in socially significant actions, primarily charitable, to overcome the pandemic and cooperation with government agencies for the same purpose and effective use to address many needs of modern means of communication, especially the Internet, in other urgent matters. It was emphasized that among the representatives of almost all religious organizations in the world there were clergy and ordinary believers who called for evasion of public duties from the position of the predominance of religious precepts over state ones. Quarantine restrictions on the activities of religious organizations in the interests of health care have been shown to be applied in different ways, both severely and liberally, in democracies, but the predominance of any sort of restriction has not been recorded. Актуальність проблеми. Збереження та дотримання свободи совісті при пандемії має перманентне значення, і вже з початку 2022 року над Україною розповсюдилася третя хвиля захворюваності у вигляді штаму Омікрон, яка на початок війни сягнула свого плато – 20–25 тисяч випадків щоденних заражень. В Україні введення карантину передувало головним подіям релігійного життя року більшості громад, що супроводжуються спалахом активності їх членів, традиційних зборів для виконання необхідних служб, звичних ритуалів та активізацією індивідуальної участі в цих зборах та задоволення особистісних релігійних потреб. Безумовно, виникли питання, чого очікувати від релігійних організацій в часи обов’язкового карантину в такі важливі для них свята. Мета статті – дослідити свободу діяльності українських релігійних організацій в умовах пандемії. Методи дослідження: діалектичний та історико-науковий, системний і порівняльно-правовий, візуальної антропології і структурно-функціональний. Результати. В науковому дослідженні нами було зафіксовано попередження щодо неприпустимості переростання тимчасових обмежень свободи віросповідань та вірувань в нашій державі в зв’язку з необхідністю виконання карантинних приписів у переслідування віруючих поза межами цієї всепланетарної кризи. Наголошувалось на можливості українських релігійних організацій в особі лідерів слугувати джерелом запобігання поширенню епідемії, пошуків легітимації необхідності карантинних заходів у важливих для них текстах і участі в діалогах та співпраці з іншими релігіями та конфесіями; співпраці з ними в соціально значущих діях, в першу чергу благодійних, задля подолання пандемії і співпраці з державними органами з цією ж метою і ефективне використання для вирішування багатьох потреб сучасних засобів комунікації, в першу чергу Інтернету, в інших необхідних зараз справах. Було підкреслено, що серед представників майже усіх релігійних організацій світу знайшлися священнослужителі та рядові віруючі, що закликали до ухилення від виконання громадських обов’язків з позиції переваги релігійних приписів над державними. Продемонстровано, що в демократичних країнах карантинні обмеження діяльності релігійних організацій в інтересах охорони здоров’я вживались по-різному, де жорстко, а де пом’якшено, однак перевага будь-якого виду обмежень не була зафіксована.