Особливості інтеграції складових самоставлення в Я-концепцію особистості

Abstract

Актуальність проблеми. В наш час, політичних та економічних потрясінь, соціальної дезадаптаціїї особистості, переоцінки цінностей, шаленого інформаційного потоку та його впливу на психо-емоційний стан людини, значно зросла ускладненість соціальної взаємодії особистості і з суспільством, і з собою на рівні базової Self-системи. Одним з чинників базової Self-системи, тобто Я-концепції особистості (Р. Бернс, В. В. Столін), що має особливе значення для адаптації людини в складних життєвих обставинах, є самооцінювання людини, її ставлення до самої себе. Метою статті є висвітлення теоретичної та методологічної основи інтеграції складових самоставлення в Я-концепцію особистості. Методи вивчення самоставлення як складової Я-концепції особистості мають теоретичну та методологічну основу дослідження. Для дослідження було використано наступні методи: аналіз, дедукція, індукція. Результати дослідження. Дослідження світових вчених визначають неперервний зв’язок самоставлення особистості з навколишнім культурним та соціальним середовищем, з її діяльністю, багатокомпонентністю самоставлення, динамічністю її змісту, а також інтеграцію різних її складових у єдине утворення «Я». Я-концепція значною мірою впливає на весь життєвий шлях людини – від раннього дитинства до періоду старості. Позитивна динаміка самоставлення є найголовнішим чинником формування гармонійної Я-концепції, тому що від ставлення людини до себе залежить й ставлення до навколишнього світу, й вміння самостійно планувати своє життя, й відповідальність за прийнятті рішення, й ставлення інших до самої особистості. Самоставлення має і стабільність і мінливість як важливі властивості, що дозволяють складовим самоставлення інтегруватися в Я-концепцію особистості успішно та ефективно функціонувати. The urgency of the problem. In our time, political and economic upheavals, social maladaptation of the individual, reassessment of values, crazy information flow and its impact on the psycho-emotional state of man, significantly increased the complexity of social interaction with society and with himself at the level of basic self-system. One of the factors of the basic Self-system, the self-concept of personality (R. Burns, V.V. Stolin), which is of particular importance for human adaptation in difficult life circumstances, is a person’s self-esteem, his attitude to himself. The aim of the article is to highlight the theoretical and methodological basis for the integration of components of self-assembly in the self-concept of personality. Methods of studying self-attitude as a component of the self-concept of personality have a theoretical and methodological basis for research. The following methods were used for the study: analysis, deduction, induction. Results of the research. Studies of world scientists determine the continuous connection of self-esteem with the surrounding cultural and social environment, with its activities, multicomponent self-esteem, the dynamics of its content, as well as the integration of its various components into a single formation “I”. The self-concept significantly affects the entire life path of a person – from early childhood to old age. Positive dynamics of self-attitude is the most important factor in the formation of a harmonious self-concept, because the attitude of man to himself and attitude to the world, and the ability to plan their own lives, and responsibility for decisionmaking and attitude to others. Self-assembly has both stability and variability as important properties that allow the components of self-assembly to integrate into the self-concept of personality to function successfully and efficiently.